Кримінально-правова охорона приватного життя людини в контексті негативного та позитивного обов’язку держави
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.3.22Ключові слова:
недоторканність приватного життя, негативний обов’язок, позитивний обов’язок, кримінальне законодавство, криміналізація, кримінально-правова політикаАнотація
В статті з’ясовується питання значення виконання державою Україною негативного та позитивного обов’язку щодо забезпечення належної реалізації, невтручання та захисту права особи на недоторканність приватного життя для його кримінально-правової охорони. Акцентовано на важливості для кожної держави, яка є учасницею Європейської конвенції з прав людини, формувати національну кримінально-правову політику в сфері криміналізації суспільно-небезпечних посягань на приватне життя людини в контексті дотримання положень ст. 8 Європейської конвенції. Розкрито поняття та зміст негативного та позитивного обов’язку держави в цій сфері. Проаналізовано доктринальні підходи щодо розуміння значення правових позиції ЄСПЛ, сформованих як результат легального тлумачення положень Європейської конвенції, як джерела кримінального права та кримінально-правової політики України. Розвинуто позицію, що такі правові позиції не є джерелом кримінального законодавства. Зроблено висновок, що положення Конвенції щодо забезпечення поваги на недоторканність приватного життя людини, розтлумачені ЄСПЛ в рішеннях (незалежно чи щодо України чи будь якої іншої держави-учасниці Конвенції) можуть визнаватися підставами криміналізації у вузькому розумінні, яке не включає пеналізації. Сформованість в правових позиціях ЄСПЛ двох основних підходів щодо розуміння «права на повагу до приватного життя особи», що передбачено в ст. 8, а саме як обов’язку держави не втручатися у приватну сферу людини (негативне зобов’язання) та як обов’язку здійснення державою активних дій щодо захисту цього права (позитивне зобов’язання) фактично об’єднує право на невтручання з боку держави в приватне життя людини та право на повагу, яке реалізується через створення дієвих механізмів захисту права приватності як з боку державних органів, так і приватних осіб. Таким чином необхідність виконання негативних та позитивних обов’язків держави щодо дотримання ст. 8 Європейської конвенції виступає вагомим фактором соціальної обумовленості кримінально-правової охорони поваги до приватного та сімейного життя людини в контексті.
Посилання
Європейська конвенція з прав людини 1950 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_004#Text/
Буроменський М. Європейський кодекс свободи та демократії. Право України. 2010. № 10. С. 92-93.
Размєтаєва Ю.С. Доктрина та практика захисту прав людини : навчальний посібник / Ю.С. Размєтаєва. Київ: ФОП Голембовська О.О., 2018. 364 с.
Charter of fundamental rights of the european union (2000/C 364/01). Official Journal of the European Communities. URL: https://www.europarl.europa.eu/charter/pdf/text_en.pdf/
Шевчук С., Кравчук І. Шлях інтеграції в Європейський Союз: основні вимоги до членства, етапи приєднання та інституційні механізми. Ніццький договір та розширення Європейського Союзу. К., 2001. 124 с.
Довідник із застосування статті 8 Європейської конвенції з прав людини. Право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. Європейський Суд з прав людини. Страсбург. 2018. 118 с. URL: https://www.twirpx.com/file/3070809.
Христова Г.О. Конструкція зобов’язань держави у сфері прав людини: порівняльний аналіз міжнародних та європейських підходів Вісник Національної академії правових наук України. 2014. № 4 (79). С. 31–37.
Панкевич О.З. Право на приватність: деякі концептуальні позиції Європейського суду з прав людини. Державотворення та правотворення в контексті євроінтеграції: Тези доповідей, виступів і повідомлень учасників ІІ-го Всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 9 грудня 2016 р.). Львів: ПП «Видавництво «БОНА», 2016. С. 166–169.
Славна О. Забезпечення прав і свобод людини в умовах правового режиму воєнного стану в Україні в контексті Національної стратегії у сфері прав людини. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 3. С. 45–49.
Гловюк І. До розробки концепту позитивних зобов’язань держави у сфері прав людини у кримінальному провадженні (на прикладі статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) / Ірина Гловюк, Олександр Дроздов, Віктор Завтур, Олена Дроздова. Право України. 2022. № 1. С. 156–189.
Христова Г.О. Типи та особливості зобов’язань держави у сфері прав людини. Jurnalul juridic naţional: teorie şi practică. 2018. № 4. С. 22–28.
Борисов В.І. Системний підхід при визначенні підстав кримінально-правової заборони. Методологічні проблеми правової науки: [матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 13–14 груд. 2002 р.]. Харків: Право, 2003. С. 287–289.
Жмур Ю.М. Підстави криміналізації злочину порушення недоторканності житла за ст. 162 КК України. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. 2012. Вип. 20. С. 185–190. (Серія 18 «Економіка і право»).
Роне А.П. Підстави криміналізації порушення недоторканності житла за ст. 162 КК України. Часопис Київського університету права. 2021. № 1. С. 279–283.
Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text/
Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / В.І. Борисов, В.Я. Тацій, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.Я. Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. Х.: Право, 2015. 528 с.
Острогляд О.В. Міжнародні договори як джерела кримінально-правої політики. Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. № 2. С. 282–286.
Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Кримінальне право: Навчальний посібник/ за заг. ред. М.І. Хавронюка. К. Ваіте, 2014. 944 с.
Українське кримінальне право. Загальна частина : підручник / за ред. В.О. Навроцького. К.: Юрінком Iнтер, 2013. 712 с.
Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 р. № 3477-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.
Узунова О.В., Узунов П.П. Міжнародні договори України як джерела кримінально-правової політики. Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми: Матеріали міжнародної наукової конференції, Донецьк, 17-18 листопада 2006 року. Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. С. 127–131.
Фріс П.Л. Вибрані праці. Івано-Франківськ: Фоліант, 2014. 652 с.
Хавронюк М. Проблеми адаптації положень Загальної частини чинного та перспективного кримінального законодавства України до кримінального права ЄС. URL: https://www.youtube.com/watch?v=QPog9NGHKIs.
Максимович Р.Л. Про способи дії конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як міжнародно-правового джерела кримінального права України. Україна – ЄС: питання гармонізації кримінального та кримінального процесуального законодавства: матеріали Круглого столу (22 червня 2023 року) / упор. І.В. Гловюк, Н.Р. Лащук. Львів: ЛДУВС, 2023. С. 40–42.
Драгоненко А. Дія Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї через практику Європейського суду з прав людини як міжнародно-правового джерела кримінального права України. Актуальні проблеми правознавства. 2018. Вип. 4 (16). С. 131–138.
Панкевич О. Захист права на приватність: динаміка світоглядно-методологічних основ (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини). Право України. 2017. № 4. С. 66–75.
Завальний А. Негативні та позитивні зобов’язання як умови судових гарантій прав людини. Національні правові системи в умовах глобалізації (пам’яті професора О.Г. Мурашина): зб. наук. пр., матеріали конф., м. Київ, 21 берез. 2019 р. С. 36–38.
Бадида А., Лемак В. Позитивні зобов’язання держави в контексті розуміння прав людини. Публічне право. 2017. № 2. С. 245–253.
Akandji-Kombe J.-F. Positive obligations under the European Convention on Human Rights. A guide to the implementation of the European Convention on Human Rights. Council of Europe: Human rights handbooks, 2007. 68 р. URL: https://www.refworld.org/reference/research/coe/2007/en/67106.
Про інформацію: Закон України Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 48, ст. 650.
Про захист персональних даних: Закон України від 1 червня 2010 року № 2297-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text.
Гуйван П.Д. Європейський принцип поваги до приватного життя в контексті захисту персональних даних особи. Південноукраїнський правничий часопис. 2018. № 3. С. 68–72.
Типовий порядок обробки персональних даних. Затверджений наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 08.01.2014 № 1/02-14. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1_02715-14#n11.
Порядок здійснення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних. Затверджений наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 08.01.2014 № 1/02-14. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1_02715-14#n11.
Порядок повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб’єктів персональних даних, про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також оприлюднення вказаної інформації. Затверджений наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 08.01.2014 № 1/02-14. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1_02715-14#n11.
Конституція України 1996 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року № 2135-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text.
Ільченко О.В., Мурач Д.В. Сутність процесуальних гарантій забезпечення таємниці спілкування в кримінальному провадженні. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 12. С. 384–388.
Про Національну поліцію: Закон України. 2 липня 2015 року № 580-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Е. Г. Стоматов
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
