Щодо практики застосування норм, що встановлюють відповідальність за вчинення корупційних злочинів у сфері службової діяльності, які вчинюються службовими особами юридичних осіб публічного права

Анотація

У статті розглянуті найбільш значущі кримінологічні показники, що відображають практику застосування кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за вчинення корупційних злочинів у сфері службової діяльності, що вчиняються службовими особами юридичних осіб публічного права. Аналіз положень приміток до статей 45, 364 КК України, а також ознак, що характеризують суб’єктів злочинів у сфері службової діяльності, дозволив окреслити коло кримінальних правопорушень у досліджуваній сфері, а саме: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України); незаконного збагачення (ст. ст. 368¹, 368², 368⁵ КК України). На основі офіційних статистичних джерел (Офісу Генерального прокурора, Державної судової адміністрації України) проведено довгостроковий кримінологічний аналіз стану досліджуваних злочинів і з’ясовано абсолютні, середні та відносні величини за період 2016–2023 років, а також показники, що відображають співвідношення між кількістю облікованих кримінальних правопорушень, виявленими і засудженими особами за кожним видом злочину даної категорії.

Розраховані показники засвідчили колосальний розрив між кількістю облікованих кримінальних правопорушень та кількістю виявлених осіб, а також кількістю виявлених і засуджених осіб, що дає підстави для висновку про невисоку ефективність системи кримінальної юстиції у протидії злочинам досліджуваної категорії, реальні масштаби яких, з огляду на їх значну латентність, набагато перевищують офіційні обліковані показники. Проведене дослідження має самостійне значення як для наукової, так і правозастосовної діяльності, створює відповідну базу для інформаційного забезпечення протидії корупційним злочинам у сфері службової діяльності, що вчинюються службовими особами юридичних осіб публічного права, насамперед чіткого уявлення щодо оцінки дієвості відповідних кримінально-правових норм, та є необхідною передумовою розробки заходів щодо підвищення ефективності органів кримінальної юстиції у цій сфері.