Суб’єктивна сторона шахрайства з нерухомістю

Анотація

Розглянуто питання суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, зокрема шахрайства з нерухомістю. Встановлено, що для характеристики шахрайства важливе значення має суб’єктивна сторона кримінального правопорушення. Як відомо, суб’єктивна сторона кримінального правопорушення – це його внутрішня сторона, а саме психічна діяльність особи, що відображає ставлення її до суспільно небезпечного діяння, що нею вчиняється, і до його наслідків.

Зазначається, що змістом суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, як шахрайство з нерухомістю є такі ознаки, як вина, мотив та корислива мета. Зроблено висновок, що при вчиненні шахрайства з нерухомістю особа усвідомлює суспільно небезпечний характер посягання, яке нею вчиняється. Вина при вчиненні шахрайства з нерухомістю характеризується прямим умислом, зміст якого утворюють два моменти – інтелектуальний і вольовий. Корислива мета при здійсненні шахрайства з нерухомістю виражається в отриманні особистої майнової вигоди і є необхідною суб’єктивною ознакою такого виду шахрайства; вона виникає у свідомості винної особи у вигляді кінцевого результату кримінального правопорушення – досягнення матеріального блага. Мотиви при скоєнні шахрайства з нерухомістю мають корисливий характер. Вони проявляються як внутрішні спонукання, якими керується винна особа при вчиненні шахрайства з нерухомістю та утворюють структуру кримінально-корисливої мотивації.

Шахрайства з нерухомістю, вчиняється особами, яким властива психологічна готовність до вчинення кримінального правопорушення, чітко усвідомлюються протиправні дії, спрямовані на заволодіння правом власності на житлове приміщення, чітко усвідомлюються протиправні дії, спрямовані на заволодіння правом власності на чуже нерухоме майно (на одержання грошових коштів в особливо великому розмірі), і настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди потерпілому. Особи, які розробляють подібні шахрайські схеми, з метою незаконного збагачення вводять потерпілих в оману щодо своїх справжніх злочинних намірів або зловживають довірою потерпілого для отримання матеріальної вигоди. Злочинці, безумовно, керуються корисливою метою і корисливими мотивами, які є основними в їхній поведінці.