Потерпілий та предмет як ознаки об’єкта зловживання впливом
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.3.16Ключові слова:
корупційне кримінальне правопорушення, об’єкт кримінального правопорушення, зловживання впливом, предмет кримінального правопорушення, засіб вчинення кримінального правопорушення, потерпілий, неправомірна вигода, службова особа, особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядуванняАнотація
У статті досліджено такі ознаки об’єкта злочину, передбаченого ст. 369-2 Кримінального кодексу України, як потерпілий та предмет злочину.
Встановлено, що під час вчинення цього делікту зазвичай відсутній потерпілий. Виняток становить лише кваліфікований склад злочину, пов’язаний з вимаганням неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України). Фізична особа стає потерпілою, коли вчиняється вимагання, передбачене ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, оскільки, як відомо, вимагання передбачає погрозу насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
Досліджено дискусійне питання щодо неправомірної вигоди як предмета чи засобу вчинення злочину, передбаченого ст. 369-2 Кримінального кодексу України. Аргументовано, що неправомірну вигоду слід визнавати предметом цього кримінального правопорушення, оскільки суспільно небезпечні діяння, описані у цій статті, які полягають у пропозиції, обіцянці або наданні неправомірної вигоди, а також у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, вчиняється з приводу неправовірної вигоди, щодо неї, а також з її властивостями пов’язана наявність складу такого кримінального правопорушення як зловживання впливом. Водночас неправомірна вигода, зазначена у ст. 369-2 Кримінального кодексу України, не може полегшувати вчинення цього злочину, оскільки власне дії щодо неї становлять склад злочинного впливу. Саме в діях щодо неправомірної вигоди і полягає цей делікт. Без неправовірної вигоди не буде діяння, а відтак немає підстав говорити про його забезпечення його вчинення чи полегшення.
Визначено, що неправомірна вигода могла би бути засобом вчинення кримінального правопорушення лише в тому випадку, якщо б диспозиція ст. 369-2 Кримінального кодексу України охоплювала власне і сам злочинний влив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Посилання
Вознюк А.А. Факультативні ознаки складу злочину: міжгалузевий вимір. Актуальні проблеми кримінального права [Текст]: тези доп. X Всеукр. наук.-теорет. конф., присвяч. пам’яті проф. П.П. Михайленка (м. Київ, 22 листоп. 2019 р.) / [редкол.: В.В. Чернєй, С.Д. Гусарєв, С.С. Чернявський та ін.]. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2019. С. 45–47.
Дудоров О.О. Кримінальне право: теорія і практика (вибрані праці). Київ : Ваіте, 2017. 872 с.
Музика А.А., Лащук Є.В. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання : монографія. Київ: Паливода А. В., 2011. 192 с.
Мовчан Р.О. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері земельних відносин: законодавство, доктрина, практика: монографія; передмова О.О. Дудорова. Вінниця: Донецький національний університет імені Василя Стуса, 2020. 1152 с.
Присяжнюк Т.І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2006. 20 с.
Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / [Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько, О.О. Дудоров та ін.]; за ред. М.І. Мельника, В.А. Климента. 5-те вид., переробл. та доповн. Київ: Атіка, 2009. 408 с.
Вознюк А.А. Кримінальна відповідальність за створення злочинних об’єднань та участь у них: монографія. Київ: Маслаков, 2018. 928 с.
Вознюк А.А., Кузьмічова-Кисленко Є.В. Проблеми встановлення потерпілого від порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 3(104). С. 210–218.
Панов М.І. Захист прав та інтересів потерпілого – конститутивна функція кримінального права та процесу. Державна політика у сфері захисту прав потерпілих від кримінальних правопорушень в Україні: матеріали круглого столу (Харків, 25 квіт. 2013 р.). Xарків: Право, 2013. С. 5–8.
Ткаченко І.М. Юридична особа як потерпіла в Кримінальному кодексі України. Шляхи реформування кримінальної поліції: вітчизняний та зарубіжний досвід [Текст]: матеріали Міжнар. наук.-практ. круглого столу (Київ, 18 лют. 2022 р.) / [редкол.: В.В. Чернєй, С.Д. Гусарєв, С.С. Чернявський та ін.]. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2022. С. 170–174.
Ткаченко І.М. Сучасні концепції потерпілого від кримінального правопорушення в теорії кримінального права. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2021. № 4 (18). С. 73–85. DOI: 10.34015/2523-4552.2021.4.06.
Борисов В.І. Потерпілий від злочину як соціальний суб’єкт кримінально-правової охорони. Право України. 2017. № 2. С. 100–107.
Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві / За наук. ред. В.І. Борисова. Харків: Право, 2006. 208 с.
Топчій В.В. Кримінально-правова характеристика потерпілого від злочину. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2018. Вип. 50. Т. 2. С. 96–98.
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. Станом на 5 січня 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.
Контрольний текст проєкту нового КК України (станом на 10 січня 2024 р.). URL: https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2024/01/11/kontrolnyj-tekst-proyektu-kk-10-01-2024-1. pdf
Желік М.Б. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди: кримінально-правова характеристика: дис. канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.08. Львів, 2018. 258 с.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Д.С. Азаров, В.К. Грищук, А.В. Савченко [та ін.]; за заг. ред. О.М. Джужі, А.В. Савченка, В.В. Чернєя. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ: Юрінком Інтер, 2018. 1104 с.
Кваліфікація слідчими органів Державного бюро розслідувань окремих кримінальних правопорушень : практ. посіб. / О.Ф. Удовиченко, О.М. Артюх, А. Л. Медведенко та ін. Київ : Державне бюро розслідувань, 2023. 394 с.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. 10-те вид., переробл. та допов. Київ: ВД «Дакор», 2018. 1368 с.
Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / В.Я. Тацій, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.Я. Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. 6-те вид., перероб. і допов. Харків: Право, 2020. 768 с.
Корупційні схеми: їх кримінально-правова кваліфікація і досудове розслідування / За ред. М.І. Хавронюка. Київ: Москаленко О.М., 2019. 464 с.
Науково-практичний коментар до Закону України «Про запобігання корупції» / Наук. ред. Хавронюк М.І. Київ: Ваіте, 2018. С. 46.
Вознюк А.А. Корупційні кримінальні правопорушення: концептуальні проблеми в контексті реформування кримінального законодавства України. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 2 (20). С. 21–32. doi: https://doi.org/10.33270/04202002.21.
Алієва А.В. Предмет кримінального правопорушення: поняття, види та значення: дис. канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.08. Харків, 2021. 185 с.
Українське кримінальне право. Загальна частина: підручник / за ред. В.О. Навроцького. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 712 с.
Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2002. 204 с.
Вознюк А.А. Кримінальне право України. Загальна частина: конспект лекцій. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2016. 236 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 М. В. Мішура
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
