Відмежування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службою особою від суміжних складів кримінальних правопорушень та шахрайства

Анотація

Одним із фундаментів поточної антикорупційної політики та інституційної реформи у сфері боротьби з корупцією є встановлення кримінальної відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Пріоритетним напрямом діяльності правоохоронних органів на території України є протидія корупційним правопорушенням вчиненими службовими особами і одним із видів є прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди. У статті окреслюється понятійний аспект відмежування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди від суміжних складів кримінальних правопорушень, які передбачають відповідальність за правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, а саме: містить деякі схожі ознаки із ознаками складів суміжних кримінальних правопорушень, таких як незаконне збагачення (стаття 368-5 Кримінального кодексу України), зловживання впливом (стаття 369-2 Кримінального кодексу України), провокація підкупу (стаття 370 Кримінального кодексу України). Крім того, звертається увага на розмежування прийняття пропозиції, обіцянки або одержанням неправомірної вигоди з шахрайством (стаття 190 Кримінального кодексу України).

Зосереджено увагу, на спільних та відмінних ознаках складів кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, із суміжними складами, а саме: підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 КК України), підкуп особи, яка надає публічні послуги) (368-4 КК України), незаконне збагачення (стаття 368-5 Кримінального кодексу України), зловживання впливом (стаття 369-2 Кримінального кодексу України), провокація підкупу (стаття 370 Кримінального кодексу України) та шахрайством (стаття 190 Кримінального кодексу України). Акцентовано увагу на критеріях обʼєктивних та субʼєктивних ознак, які дають змогу провести відповідне розмежування.