Сучасні підходи до визначення цілей норм адміністративного права

Автор(и)

  • Н. Ю. Кантор кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного та інформаційного права Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», Україна https://orcid.org/0000-0001-9533-0851

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.2.33

Ключові слова:

норма адміністративного права, адміністративне право, національне право, цілепокладання, цілі норм адміністративного права, синергія

Анотація

В статті досліджено сучасні підходи до визначення цілей норм адміністративного права. З’ясовано, що коли аналізуються інститути чи підгалузі адміністративного права, окрема норма адміністративного права чи її взаємодія із іншими нормами національного права, то у всіх цих випадках мова йде про норму права, яка за кількісними параметрами набула нову «внутрішню якість» і у зв’язку із цим змінила свій прояв у навколишньому світі, що, в свою чергу, позначається на цілепокладанні норм адміністративного права: а) як найменшого елементу у системі права; б) у синергії із іншими нормами правового інституту; в) у синергії із іншими галузевими нормами; г) у синергії із іншими нормами національного права. Встановлено, що за цільовою спрямованістю норм адміністративного права їх слід поділяти на п’ять груп: 1) первинні регулятивні – спрямовані на регулювання базових суспільних відносин (закріплення прав і обов’язків державних службовців, як учасників адміністративних правовідносин); 2) регулятивно-заохочувальні – спрямовані на підтримання в суспільстві і у конкретної особи законослухняної поведінки (закріплення загальнонаціональних заходів заохочення для працівників освіти); 3) регулятивно-охоронні – спрямовані на охорону базових правовідносин від можливих посягань (закріплення складів адміністративних правопорушень у КУпАП); 4) регулятивно-захисні – спрямовані на захист вже порушених базових правовідносин (розгляд публічно-правових спорів в адміністративному суді за вимогами КАС України); 5) регулятивно-перспективні – визначають орієнтири, до яких слід прагнути, але які з різних причин залишаються недосяжними тут і зараз (наприклад, інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір). Запропоновано поділяти цілі норм адміністративного права в залежності від рівня правового регулювання (базові, галузеві, загальнонаціональні цілі та цілі правових інститутів), в залежності від результатів, що очікуються (функціональні і предметні цілі), в залежності від потенційних строків їх досягнення (поетапні і безетапні цілі), в залежності від сфери реалізації та отримання корисного ефекту (юридичні, неюридичні та змішані цілі).

Посилання

Гнатюк M.Д. Теоретичні аспекти реалізації цілей норм права. Наукові записки. Юридичні науки. 2004. Том 26. С. 22–25. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/ce681931-0f8a-45a6-9b9a-378c30cb676b/content.

Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 39. Ст. 351 (нечинний).

Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. Відомості Верховної Ради. 2018. № 31. Ст. 241.

Купіна Л.Ф. Проблема визначення цілей норм трудового права критерієм їх ефективності. Право та державне управління. 2018. № 4 (33). С. 38–43.

Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію: Закон України від 21.10.1993 р. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 44. Ст. 416.

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 р. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 30. Ст. 260.

Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. Відомості Верховної Ради. 2014. № 49. Ст. 2056.

Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. Відомості Верховної Ради. 2016. № 4. Ст. 43.

Кодекс України про адміністративні правопорушення. Відомості Верховної Ради. 1984, додаток до № 51. Ст. 1122.

Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. Відомості Верховної Ради. 2017. № 38-39. Ст. 380.

Бєлов Д.М., Громовчук М.В., Білак О.П. Міжмуніципальне співробітництво в структурі транскордонного співробітництва. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 72(4). 2022. С. 226–231.

Бєлов Д.М., Легеза Є.О. Форми та методи правового регулювання захисту прав споживачів щодо поводження з відходами на державному рівні. Аналітично-порівняльне правознавство. № 1. 2024. С. 105–109.

Лазур Я.В. Забезпечення прав і свобод громадян України у сфері публічного управління: адміністративно-правовий механізм: монографія. К.: Четверта хвиля. 2010. 240 с.

Лазур Я.В. Поняття, сутність та елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав і свобод громадян у державному управлінні. Форум права. 2009. № 3. С. 392– 398.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-08-19

Номер

Розділ

Розділ 7. Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право