Відшкодування моральної шкоди у трудовому праві – важлива гарантія захисту прав працівників

Анотація

Стаття присвячена дослідженню інституту відшкодування моральної шкоди у сфері праці, тобто у випадках, коли трудові права працівника порушує роботодавець, і в результаті чого завдається моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди у трудовому праві залишається й донині дискусійним, так як не існує однозначного ні наукового, ні законодавчого його вирішення. Хоча інститут відшкодування моральної шкоди у сфері праці є важливою гарантією захисту прав працівників. Під час дослідження було проаналізовано чинне вітчизняне законодавство та погляди науковців з порушеного питання. Зокрема, зазначено, що відшкодування моральної шкоди у трудовому праві має свої особливості порівняно з відшкодуванням моральної шкоди у цивільному праві. Так, специфіка відшкодування моральної шкоди у сфері праці полягає в суб’єктному складі цих правовідносин – працівник і роботодавець, де роботодавець має обов’язок із відшкодування моральної шкоди, а працівник має право на її отримання за наявності в сукупності негативних наслідків порушення трудових прав. Звернено увагу, що відшкодування моральної шкоди у трудовому праві пропонують розглядати в трьох аспектах: як компенсацію за завдану моральну шкоду працівнику; як самостійний, особливий та універсальний вид відповідальності роботодавця; та як спосіб захисту прав працівника у трудових правовідносинах Зроблено висновок, що трудове законодавство щодо правового регулювання питань відшкодування моральної шкоди працівникові потребує вдосконалення, так як у ньому бракує визначення не тільки відшкодування моральної шкоди в трудовому праві, а й моральної шкоди у трудовому праві, що, у свою чергу, призводить до того, що завдану моральну шкоду не сприймають власне, як шкоду, її просто ігнорують. Водночас хоча запровадження інституту відшкодування моральної шкоди у трудовому праві й не вирішило всіх проблем щодо захисту трудових прав людини, але засвідчує той факт, що у трудовому законодавстві поступово реалізовуються конституційні положення про визнання людини найвищою соціальною цінністю та гарантування кожному державою його фізичної та моральної безпеки.