Проблеми правового регулювання реквізованого майна у суб’єктів господарювання

Анотація

У статті акцентована увага на проблемних аспектах практичної сторони реквізиції майна у суб’єктів господарювання. Визначені правові підстави, за наявності яких відбувається процедура відчуження обраних об’єктів.

Окреслені, згідно з діючим законодавством, права власника та можливі альтернативи щодо отримання компенсації у грошовому еквіваленті, майна взамін за аналогічними функціональними призначеннями або повернення відчуженого.

Зазначено перелік суб’єктів органів державної влади та місцевого самоврядування, які уповноважені приймати рішення про відчуження майна на потреби оборони.

Проаналізовано момент переходу реквізованого майна у власність держави, а також розглянуто доцільність проведення оцінки відчужуваного майна з огляду на обов’язковість, своєчасність та об’єктивність у співвідношенні до реальної ринкової вартості.

На основі проведених досліджень, зокрема, аналізу судової практики наведено підстави звернення власників реквізованого майна до судів для захисту порушених прав та законних інтересів. Серед яких: прийняття рішення про реквізицію суб’єктом, який не мав на те законних підстав, зокрема це стосується місцевих військових адміністрацій. Зауважено, що на етапі звернення до суду виникає проблема визначення підсудності спору, адже присутній як елемент публічного-правового спору (оскарження дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень) так і приватно-правовий аспект (спір стосується майна, яке перебуває на праві приватної власності у суб’єкта господарювання).

Зосереджено увагу, що в умовах запровадження правового режиму воєнного стану, імперативно визначено, що виключно військове командування наділено повноваження приймати рішення щодо реквізиції визначеного майна. Розглянуто особливості прийняття відповідних рішень (накази, розпорядження), що безумовно, залежить від території, де перебуває таке майно.

У дослідженнях проаналізовано правові позиції Верховного Суду щодо вирішення юрисдикції даних спорів та запропоновано на законодавчому рівні визначити відповідні норми, серед іншого, за правовим статусом власника реквізованого майна.