Елементи цифрової ідентичності

Автор(и)

  • А. В. Гончарова кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства ННІП Сумського державного університету, дослідник університету Туру (Франція), Україна https://orcid.org/0000-0002-9815-0394

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.1.27

Ключові слова:

цивільне право, цифрове право, особа, дієздатність, кіберпростір, захист персональних даних

Анотація

Стаття розкриває процес ідентифікації особи, як учасника цивільних правовідносин в сучасному цифровому світі. Наголошується, що стрімкий розвиток сучасних цифрових технологій потребує переосмислення та доопрацювання юридичної термінології. Поняття цифрової ідентичності є актуальним та складним для сучасних правових систем світу. Аналіз та адаптація вже існуючого законодавства до цифрового прогресу є неминучою. Цифрову ідентичність можливо розглядати в багатьох аспектах, акцентуючи увагу на стабільних формах, таких як соціальна та правова. Цифрова ідентичність є версією соціальної ідентичності людини. Це певна добірка інформації, отриманої в результаті онлайн-діяльності особи, яка може проявлятися у вигляді імені, публікацій, коментарів тощо.

Зазначено, що правові форми ідентичності особи в цивільно-правовому розуміння у світі цифрового права потребують розширення. Акцентується увага на класичних формах цифрової ідентичності, це – стійка ідентичність, сконструйована ідентичність та прихована ідентичність. Стійка ідентичність являє собою незмінну інформацію. Як приклад, ім’я яке дається при народженні. Формування ідентичності, як розвиток окремої особистості цифрового індивіда, яка розглядається як стійка сутність на певному етапі цифрового життя, за допомогою якого особа позиціонує себе в цифровому світі. Цей процес визначає індивідів до інших і самих себе. Фрагменти фактичної ідентичності визначають унікальні ознаки індивіда та його приналежності до певної соціальної групи. Формування ідентичності чітко впливає на особисту ідентичність, за допомогою якої особа презентує себе як дискретну одиницю в цифровому вимірі. Це може бути через індивідуалізацію, за допомогою якої недиференційований індивід прагне стати унікальним, або проходити етапи, через які диференційовані аспекти життя людини прагнуть стати більш неподільним цілим.

Дослідження сконструйованої ідентичності надає можливість зрозуміти, що є можливість зміни інформації в даній формі ідентичності, як то, зміна прізвища при укладенні шлюбу. В мережі Інтернет, як правило, вказується тільки сконструйована ідентичність особи. Остання форма досліджуваної ідентичності, це – прихована ідентичність. Стосується інформації, яку особа без потреби не розголошує іншим учасникам цифрового простору. Як то, паспортні дані, ідентифікаційний код тощо. Дані питання потребують подальшого аналізу та дослідження. Історичний аналіз засвідчив відсутність етапів зародження цифрової ідентичності, це нова концепція, яка стосується онлайн-представлення особи та для використання в кіберпросторі.

Посилання

Judith Rochfeld. Le patrimoine affecté de l’EIRL. URL: https://theses.fr/2015MONTD008 (дата звернення: 10.05.2024).

Arrêt I-3 U 196/10 du 3 août 201. URL: http://www.justiz.nrw.de. (дата звернення: 18.05.2024).

CEDH, 16 June 2015, Delfi AS c. Estonia, 64569/09. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22 itemid%22:[%22002-10776%22] (дата звернення: 18.05.2024).

Хижняк Є.С. (2017). Ідентифікація особистості злочинця за віртуальними слідами в мережі інтернет. Підприємство, господарство і право, № 11, С. 217–221.

Одарченко А.М., Сподар К.В. (2015). Особливості електронної комерції та перспективи її розвитку в Україні. Бізнес Інформ, № 1, С. 342–346.

Smith A.D. Nationalism and modernism. A critical survey of recent theories of nations and nationalism. A.D. Smith. New York; London; Routledge, 1998. P. 30.

Бишевець О.В., Романенко Т.В. (2016). Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики шахрайств, що вчиняються в мережі Інтернет. Вісник кримінального судочинства, № 1, С. 81–87.

У яких країнах є практика використання КЕП на ID? URL: https://dmsu.gov.ua/faq/u-yakix-krajnax-e-praktika-vikoristannya-kep-na-id.html (дата звернення: 27.05.2024).

Потій О.В., Брошеван Є.В. (2015). Методи формування унікального електронного ідентифікатора і процес видачі електронних посвідчень: досвід Євросоюзу. Прикладная радиоэлектроника. 370 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-08-03

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право