Особливості досягнення цілей сталого розвитку у взаємодії з міжнародним приватним правом

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.1.26

Ключові слова:

міжнародне приватне право, сталий розвиток, цілі розвитку тисячоліття, колізійні норми, м’яке право

Анотація

На жаль, потрійна глобальна катастрофа – забруднення, природні втрати та зміна клімату – співіснує з глобальними соціально-економічними проблемами бідності та нерівності. Температура зростає з безпрецедентною швидкістю; біорізноманіття стрімко зникає, що може мати жахливі наслідки для всіх нас; забруднення стає глобальною проблемою, яка щорічно вбиває мільйони людей і ситуація продовжує погіршуватися. 169 завдань і 17 Цілей сталого розвитку (ЦСР) існують не в нормативному вакуумі. Вони ґрунтуються на міжнародному праві і розроблені таким чином, щоб відповідати зобов’язанням, прийнятим у низці інструментів «м’якого права» та міжнародних угод. Безумовно, існує зв’язок між міжнародним приватним правом і ЦСР. Якого роду зв’язок між ними існує? Наскільки ЦСР і міжнародне приватне право можуть доповнювати одне одного для покращення системної інтеграції? Прагнучи використати цей взаємозв’язок для глобального сталого розвитку, в цій статті досліджуються ці питання під двома кутами зору. По-перше, чи відіграють ЦСР ключову роль в об’єднанні зусиль різних міжнародних організацій для досягнення кінцевої мети сталого розвитку? Більшість міжнародних інституцій функціонують у відносній ізоляції і можуть переслідувати суперечливі інтереси, оскільки вони занурені у свої цілі. Постановка цілей, як метод управління для визначення пріоритетів, мотивації та спрямування, була запропонована деякими вченими як спосіб покращити загальну ефективність нинішніх інституцій у сприянні сталому розвитку. Наскільки ефективними можуть бути ЦСР, якщо вони забезпечать узгодженість розрізнених і навіть непослідовних інституційних механізмів, наскільки ефективними вони можуть бути? По-друге, чи можна припустити, що міжнародне приватне право допоможе в комплексному впровадженні ЦСР? Самі ЦСР піддаються критиці за відсутність послідовності, хоча їх основаю є те, що вони є «інтегрованими та неподільними». Досвід Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ) показав, що досягнення цих цілей окремо може мати непередбачувані наслідки. Хоча певні завдання ЦРТ були досягнуті, дух ЦРТ не був реалізований. Тоді, незважаючи на свою фрагментарну структуру, виникає питання якою мірою міжнародне право може інтегрувати ЦСР та сприяти досягненню довгострокового сталого розвитку.

Посилання

UN General Assembly, ‘Transforming Our World: the 2030 Agenda for Sustainable Development’, UN Doc A/RES/70/1 (21 October 2015) URL: https://sdgs.un.org/2030agenda.

World Health Organization, ‘Millennium Development Goals (MDGs)’ (19 February 2018) URL: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/millennium-development-goals-(mdgs).

UN General Assembly Resolution on Work of the Statistical Commission pertaining to the 2030 Agenda for Sustainable Development, Annex, UN Doc A/RES/71/313.

Margarita Argúas, ‘The Montevideo Treaties of 1889 and 1940 and their Influence on the Unification of Private International Law in South America’ in Maarten Bos (ed), The Present State of International Law and Other Essays (Kluwer Press 1973) 345.

Mills, Alex. The confluence of public and private international law: justice, pluralism and subsidiarity in the international constitutional ordering of private law. Cambridge University Press, 2009.

Robert Wai, ‘Transnational Liftoff and Juridical Touchdown: The Regulatory Function of Private International Law in an Era of Globalization’ (2002) 40 Columbia Journal of Transnational Law.

Hague Court of Appeal 29 January 2021, Four Nigerian Farmers and Milieudefensie v Shell, ECLI:NL:GHDHA:2021:132, ECLI:NL:GHDHA:2021:133, and ECLI:NL:GHDHA:2021:134; Hague District Court 26 May 2021, Milieudefensie et al v RDS, ECLI:NL:RBDHA:2021:5337.

Directive 2018/957/EU of the European Parliament and of the Council of 28 June 2018 amending Directive 96/71/EC concerning the posting of workers in the framework of the provision of services.

Marlo Rankin et al, ‘Public–private partnerships for agri-business development – A review of international experiences’ (FAO, 2016).

Louis De Koker, Supriya Singh and Jonathan Capal, ‘Closure of Bank Accounts of Remittance Service Providers: Global Challenges and Community Perspectives in Australia’ (2017) 36 University of Queensland Law Journal 119.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-08-03

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право