Гаазька конвенція про угоди про вибір суду: актуальний стан справ і проблеми застосування

Анотація

У статті проводиться науково-практичний аналіз міжнародно-правових аспектів, що стосуються питання визначення виключної підсудності спору за допомогою угоди про вибір суду, яке є доволі актуальним, адже ратифікація відповідної конвенції, яка була підписана в 2014 році, відбулася під час дії правового режиму воєнного стану, що ускладнює процес реалізації положень Конвенції в українській правовій системі.

Автором було проаналізовано чинне законодавство України у сфері визначення підсудності приватноправових відносин із іноземним елементом, зокрема провадження у справах, пов’язаних із процедурою визначення підсудності, та міжнародні документи у сфері угод про вибір суду, а саме Закони України «Про міжнародне приватне право», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції про угоди про вибір суду, Гаазьку конвенцію про угоди про вибір суду та Нью-Йоркську конвенцію про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.

Виявлено окремі проблеми правозастосування угоди про вибір суду в судовій системі України та недоліки в процесуальній захищеності сторін договору. Доведено складність застосування Конвенції Конвенції про угоди про вибір суду у порівнянні з Нью-Йоркською конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, що може призводити до появи розбіжностей у практиці використання серед країн-учасниць Конвенції.

Зазначено, що наразі в національному законодавстві відсутнє визначення виключної угоди про вибір суду та існують проблеми у реалізації визнання рішення суду України іншими державами, з якими не було укладено договір про правову допомогу.

З’ясовано необхідність доповнення статті 4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право» та покращення реалізації розгляду спорів, що мають у собі виключну угоду про вибір суду.

Наголошено на необхідності врегулювання проблемних питань, адже це сприятиме міжнародно-правовому іміджу держави та підготує подальші зміни до законодавства заради більшої ефективності синтезу правової системи України та країн-членів Європейського Союзу.