Сучасна молодіжна політика в контексті реалізації фундаментальних національних інтересів України

Анотація

У статті досліджується взаємозв’язок між молодіжною політикою та інститутами громадянського суспільства, а також їх вплив на забезпечення фундаментальних національних інтересів на які спрямовано державну політику у сфері національної безпеки та оборони. В сучасних умовах, коли країна стикається з численними викликами і загрозами, роль молоді у зміцненні національної безпеки набуває особливої значущості. Молодіжна політика розглядається як важливий елемент гуманітарного простору, що сприяє формуванню стійкого та патріотичного суспільства, здатного ефективно протидіяти внутрішнім і зовнішнім загрозам. Це вимагає нових підходів до формування політики, спрямованої на інтеграцію молоді у процеси соціально-економічного та політичного розвитку.

Важливим аспектом проведеного дослідження є визначення механізмів, за допомогою яких молодіжна політика може сприяти зміцненню національної безпеки. Зокрема, зроблено акцент на тому, що молодіжні громадські організації виступають як важливі суб’єкти цього процесу, сприяючи розвитку активної громадянської позиції, патріотизму та підвищенню рівня соціальної відповідальності серед молоді. Молодіжні громадські організації, як інститути громадянського суспільства, можуть виступати як партнери держави у вирішенні соціально-економічних та політичних проблем, що безпосередньо впливають на національну безпеку. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що молодіжна політика може бути інструментом зміцнення національної безпеки через підтримку молодіжних ініціатив та інтеграцію молоді у прийняття рішень.

Прийняття низки нормативно-правових актів та програмних документів стосовно правового забезпечення реалізації молодіжної політики, на жаль повністю не вирішило глибинних проблем (патерналізм; відсутність діалектичного зв’язку між програмними документами та нормативно-правовими актами; неефективність та формальний підхід до моніторингу тощо). Євроінтеграційне спрямування української політики обумовлює не лише нормативне закріплення «політики участі», але й впровадження новітніх європейських практик.