Поняття та ознаки міжнародних правозахисних інституцій

Анотація

У статті проаналізовано різні підходи до тлумачення поняття міжнародної правозахисної інституції. Запропоновано авторське визначення поняття міжнародної правозахисної інституції, під якою слід розуміти міжнародне об’єднання, наділене відповідними державами і (або) іншими утвореннями власною міжнародною правосуб’єктністю, засноване на підставі міжнародного договору або іншого документа, передбаченого нормами міжнародного права, метою діяльності якого є досягнення цілей, що пов’язані із захистом прав і свобод особи, і яке, як правило, має власну систему органів, що діють на постійній основі.

Відзначено, що у процесі формування інституту міжнародних організацій основну увагу держав було сконцентровано на створенні міжнародних міждержавних організацій, які здійснювали та продовжують здійснювати значний вплив на хід світових подій. Міжнародні міждержавні організації виступають одним із трьох важливих інститутів, за допомогою яких здійснюється міждержавне співробітництво. Створені відповідно до спеціальних міжнародних договорів, вони мають міжнародну правосуб’єктність і чітко визначену організаційну структуру, відображають основні цілі, завдання та компетенцію та діють відповідно до норм міжнародного права.

Незважаючи на те, що міжнародні правозахисні інституції мають субсидіарний характер відносно національних органів захисту, вони здійснюють неабиякий вплив шляхом прийняття відповідних рішень за результатами розгляду індивідуальних звернень від жертв порушень прав та свобод. Процес звернення за захистом прав та свобод до міжнародних правозахисних інституцій – це свого роду одна із форм активності відповідного суб’єкта права.

У статті виокремлено основні ознаки міжнародних правозахисних інституцій, до яких віднесено: 1) договірна основа, 2) наявність визначених цілей, 3) відповідна організаційна структура, 4) наявність самостійних прав та обов’язків, 5) можливість розгляду заяв від жертв порушень прав та свобод та ухвалення відповідних рішень (висновків, рекомендацій), 6) можливість впливу на державу-відповідача, що порушує права та свободи особи, 7) постійний характер діяльності.