Цінність честі і гідності Людини та можливості її втілення засобами загальнодозвільного типу юридичного регулювання

Анотація

Сутнісна характеристика загальнодозвільного юридичного регулювання, тобто його спрямованість на максимальну реалізацію свободи в межах існуючого правопорядку, проектує певну сферу такого регулювання. Ця сфера охоплює низку цінностей, втілення яких узалежнено відповідними обсягами свободи, і до них віднесено: цінність Людської особи (та її основні складники, як-от, життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека Людини), народовладдя, місцеве самоврядування, громадянське суспільство тощо. Наведені соціальні цінності «отримують» нові можливості для своєї реалізації завдяки вказаному типу юридичного регулювання, оскільки його основні інструменти об’єктивують відповідні обсяги свободи. Йдеться про юридичні заборони, зобов’язування, дозволи, які «супроводжують», відображають зміст і обсяг низки прав, що орієнтують «загальнодозвільний процес» втілення названих цінностей, як-от, щодо цінності честі і гідності – право на повагу до гідності людини; право на приватність (що максимально відображає зв’язок названих цінностей, як парних категорій, при їх конституційному закріпленні); інші права, які визначають «гідні умови життя людини». Це уможливлює з’ясування в одній – загальнодозвільній – площині змісту і обсягу різних видів прав, а відтак – і різних видів свободи, наприклад:

1) економічної свободи («гідних економічних умов життя») з огляду на зв’язки:

а) гідності і свободи власності, свободи праці, свободи житла тощо, що характеризуються активною поведінкою людини та ілюструють максимальний обсяг свободи;

б) гідності та її мінімальних соціальних стандартів – можливостей соціального захисту, «достатнього життєвого рівня», що, навпаки, зумовлюють «високу активність» держави. У зв’язку з цим виникають питання юридичної природи окремих юридичних заборон, зобов’язувань, дозволів та їх оцінки крізь призму свободи, як-от: пільг (допомог, компенсацій), що є дозволами-«підсилювачами» економічної свободи і виконують функцію її збереження та відновлення; позитивних обов’язків держави, які виконують функцію зобов’язувань-«підсилювачів» економічної свободи; дискреції держави (юридичного дозволу – специфічного обмежувача свободи), що презюмує мінімально допустимий обсяг такої свободи;

2) ідеологічної свободи («гідних політичних, культурних умов життя») та її максимального прояву, що охоплює зв’язки гідності і свободи слова, совісті, освіти і мови тощо. При цьому виявляється специфіка окремих юридичних інструментів, як-от, цензів, кваліфікаційних вимог – зобов’язувань, що повинні оцінюватися крізь призму підставних обмежувачів цього виду свободи.