Сучасні детермінанти правової обізнаності

Автор(и)

  • Д. А. Загороднюк здобувач СО «Доктор філософії» Донецького національного університету імені Василя Стуса, Україна https://orcid.org/0009-0008-4900-0278

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.1.5

Ключові слова:

цифровізація, медіаграмотність, е-урядування, деліберативна демократія, політичний краудсорсинг

Анотація

У статті обґрунтовано наявність кореляційної залежності таких процесів як зростання цифрової грамотності та правової обізнаності, а також виявлено інші чинники правоспроможності в епоху цифрової трансформації. Доведено, що розуміння цієї істотної взаємозалежності дає відповіді на низку питань щодо пріоритетних шляхів розвитку правової системи України.

Підвищення цифрової та правової обізнаності зображено логічними кроками на шляху до активної участі в управління державними справами. Онлайн-деліберація зображена засобом позитивного впливу на сприйняття відповідних інструментів демократії. У цьому контексті як спосіб пошуку ефективних рішень і позитивного впливу на громадянську згуртованість визначено політичний краудсорсинг.

Продемонстровано, що ера цифрових технологій надає ширші можливості для реалізації прав і свобод людини і громадянина, але водночас створює нові виклики та загрози для забезпечення цих прав і свобод. Також стає менш прозорим законодавство, що регулює відносини у сфері цифровізації.

Зауважено, що віртуальний простір відкриває нові можливості для маніпулювання громадською думкою, а обдумане функціонування в умовах нових загроз інструменталізації віртуальної комунікації залежить від відповідного налаштування комунікаційних платформ. З огляду на це виокремлені пріоритетні питання наукового дискурсу і нормативного удосконалення, а саме: політичний краудсорсинг і партисипаторна демократія, онлайн-деліберація і принципи співпраці із стейкхолдерами, поширення та підтримка ініціатив фактчекінгу для перевірки достовірності інформації, правовий статус блогера, фіксера та інших медіа-учасників як лідерів думок.

Підсумовано, що певний рівень юридичної грамотності разом з цифровою компетентністю є передумовою ефективної участі в сучасних демократичних практиках, але також ця участь здатна посилювати рівень правової обізнаності громадян, зокрема за рахунок того, що інтернет відіграє важливу роль у формуванні порядку денного і розвитку критичного потенціалу громадськості.

Посилання

Про схвалення Концепції розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану заходів з її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 167-р. Офіційний вісник України. 2021. № 21. Ст. 955.

Цифрові трансформації в Україні: чи відповідають вітчизняні інституційні умови зовнішнім викликам та європейському порядку денному? Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень, 2020. 76 с.

Терепищий С.О., Заблоцький В.П. Медіаграмотність в контексті критичного мислення. Концептуальні, методологічні та практичні проблеми соціальної філософії, філософії освіти та освітньої політики: матеріали доповідей та виступів учасників Міжнародної-науково практичної конференції, м. Київ, 11 травня 2023 року. Київ: Вид-во УДУ імені Михайла Драгоманова, 2023. С. 70–73.

Індекс медіаграмотності українців. Звіт на основі даних кількісного дослідження, здійсненого дослідницькою агенцією «Info Sapiens». ГО «Детектор медіа». 2021. URL: https://detector.media/community/article/186435/2021-03-29-indeks-mediagramotnosti-ukraintsiv-doslidzhennya/.

Що українці знають і думають про права людини: оцінка змін. Результати загальнонаціонального соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва у співпраці із громадською організацією «Центр інформації про права людини» за підтримки Програми розвитку ООН в Україні. URL: https://www.undp.org/uk/ukraine/publications/shcho-ukrayintsi-znayut-i-dumayut-pro-prava-lyudyny-otsinka-zmin.

Петришин О.В., Гиляка О.С. Права людини в цифрову епоху: виклики, загрози та перспек- тиви. Вісник Національної академії правових наук України. 2021. Т. 28. № 1. С. 17–35.

Вінник О., Шаповалова О., Попович Т. Юридична наука, юридична освіта й цифровізація: окремі аспекти взаємодії. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 3. С. 83–89.

Дзюндзюк Б. Механізм взаємодії органів влади з громадянами в умовах віртуалізації суспільних відносин. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 2. С. 123–127.

Про освіту: Закон України від 05 вересня 2017 р. Офіційний вісник України. 2017. № 78. Ст. 2392.

Про деякі питання державних стандартів повної загальної середньої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898. Офіційний вісник України. 2020. № 81. Ст. 2615.

Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018- 2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 67. Офіційний вісник України. 2018. № 16. Ст. 560.

Бахур Н. Краудфандинг та краудсоринг як інструменти стимулювання розвитку регіонів та громад. Ефективна економіка. 2021. № 9. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/9_2021/87.pdf.

Голка В. Громадсько-політичний краудсорсинг і краудфандинг як новітні форми політичного активізму. Автореф. дис. … канд. політ. наук. Одеса, 2016. 19 с.

Jeff Howe. Crowdsourcing: How the Power of the Crowd is Driving the Future of Business. Random House Business, 2008. 312 p.

Пендальчук В. Краудсорсинг як технологія стратегічного менеджменту у сфері публічного управління. Modern scientific journal (Сучасний науковий журнал). 2023. Вип. 2(2). URL: https://mosjournal.com/index.php/journal/article/view/29/28.

Голка В.Є. Політичний краудсорсинг: технологія використання потенціалу громадськості. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Сер. 22. «Політ. науки та методика викладання соц.-політ. дисциплін». 2015. Вип. 18. С. 68–74.

Рекомендації Комітету міністрів державам-членам щодо електронної демократії (е-демократії).

Динник І. Технології краудсорсингу в громадянському суспільстві: сучасні механізми партисипативної демократії. Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 21-22. С. 119–123.

Скорик О., Рябоконь Н. Цифрова трансформація моделі публічного управління: зарубіжний досвід та вітчизняні реалії. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 7. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1704.

Медведська В. Онлайн-деліберація як спосіб підвищення громадської участі у прийнятті політичних рішень. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Medvedska_Viktoriia/Onlain-deliberatsiia_iak_sposib_pidvyschennia_hromadskoi_uchasti_u_pryiniatti_politychnykh_rishen.pdf?PHPSE SSID=tr8br7b3jshebqufk9h2c95ht7.

Burnett R.M. The handbook of Internet studies / R.M. Burnett, M. Consalvo, C. Ess (eds.). Chichester, UK: John Wiley & Sons, 2010. P. 168–187.

Батракіна Є. Легітимаційний потенціал деліберативної демократії в полікультурному суспільстві. Дис … … канд. філос. наук. Харків, 2018. 219 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-08-03

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень