Застосування складових принципу пропорційності щодо захисту прав і законних інтересів платників податків

Анотація

У статті досліджується суть принципу пропорційності у сфері оподаткування, аналізуються складові принципу та особливості їх застосування щодо захисту прав і законних інтересів платників податків. Встановлено, що суть принципу пропорційності у сфері оподаткування, полягає у відповідності податків та зборів, встановлених з метою фінансового забезпечення діяльності держави, з можливістю реалізації платниками податків їхніх основних прав і свобод. Згідно з принципом пропорційності, дії держави мають бути суворо адаптовані до законних цілей та завдань, які потрібно вирішити на шляху до їхнього досягнення, а заходи, що застосовуються, – не виходити за рамки необхідного для вирішення встановлених цілей та завдань.

Встановлено, що принцип пропорційності у сфері оподаткування характеризується декількома ключовими складовими: 1. Доступ до прав і свобод не повинен залежати від: сплати чи не сплати особою податків та зборів; від розміру сплачених податків та зборів; 2. Податкове навантаження не повинно бути надмірним, а самі податки занадто обтяжливими. Застосування принципу пропорційності у сфері оподаткування являє собою один із ключових аспектів захисту прав і свобод людини і громадянина. Він вимагає, щоб податковий тягар розподілявся справедливо, був перекладений на платника податків економічно обґрунтовано, відображав його можливості. Недотримання пропорційності може призвести не лише до порушення основоположних прав і свобод людини і громадянина, а й до детінізації економіки, підриваючи, у такий спосіб, економічні засади держави, що призводить до занепаду економіки та дестабілізації країни, сприяє зростанню злочинності тощо; 3. Податкові обмеження й заходи, що стосуються прав платника податків не повинні бути надмірним, а санкції занадто обтяжливими. У цьому контексті важливо оцінювати не тільки безпосередні наслідки санкцій для досягнення цілей правової норми і захисту громадського порядку, а й можливі довгострокові ефекти на правопорушника, включно з його економічним станом, соціальним статусом і можливістю виправлення. Такий підхід вимагає балансу між необхідністю ефективного правозастосування і попередження повторних порушень, з одного боку, та запобігання надмірному покаранню, що може призвести до непропорційного утиску прав і свобод особи, з іншого.