Позовна заява як заява по суті справи в цивільному та господарському процесі

Автор(и)

  • В. П. Феннич доцент, кандидат юридичних наук, професор кафедри цивільного права та процесу Ужгородського національного університету, Україна https://orcid.org/0000-0003-2649-1322
  • С. Б. Булеца професор, доктор юридичних наук, завідувач кафедри цивільного права та процесу Ужгородського національного університету, Україна https://orcid.org/0000-0001-9216-0033
  • В. В. Заборовський професор, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права та процесу Ужгородського національного університету, Україна https://orcid.org/0000-0002-5845-7535

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.82.1.66

Ключові слова:

цивільний процес, господарський процес, позовне провадження, заява по суті справи, позовна заява, відкриття провадження, електронне судочинство

Анотація

У статті проводиться дослідження загальних ознак позовної заяви як заяви по суті справи в цивільному та господарському процесі. Відзначається, що виокремлення заяв по суті справи характерно тільки для позовного провадження, в той час як для інших видів проваджень цивільного та господарського судочинства подібного виду процесуальних документів не виділяють. ЦПК та ГПК України дає виключний та ідентичний перелік заяв по суті справи, до числа яких зараховує позовну заяву.

Позовна заява як заява по суті справи формулює матеріально-правову вимогу щодо предмета спору, на яку суд першої інстанції повинен дати відповідь, розглянувши цивільну чи господарську справу по суті.

Позовна заява виступає формою існування позову в цивільному та господарському процесі. За межами позовної заяви позов існувати не може, хоча його окремі елементи можуть проявлятися за межами цього процесуального документу. Наприклад, предмет або підстава позову можуть бути зафіксовані в заяві про зміну предмета чи підстави позову.

Позовна заява як заява по суті справи – це процесуальний документ, який виходить від учасників справи (їх представників), але не суду. У такому разі її не можна вважати правозастосовчим документом, навіть якщо позивач буде в змісті позовної заяви посилатися на норми права, які кваліфікують його вимогу чи її підстави.

Позовну заяву в цивільному та господарському процесі може подати велика кількість учасників справи (їх представників): позивач, відповідач, третя особа з самостійними вимогами, судовий представник, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, орган державної влади чи місцевого самоврядування, юридична та фізична особа у випадках, передбачених законом.

Особливістю позовної заяви як заяви по суті спору є те, що її природа пов’язана з матеріальним та процесуальним правом, поява цього документу впливає на перебіг матеріальних і процесуальних відносин. Крім того, позовна заява виступає стадійним документом, оскільки її подання можливо не на кожній стадії цивільного чи господарського процесу.

Посилання

Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Заборовський В.В., Булеца С.Б., Стойка А.В. Спрощене позовне провадження як особлива форма здійснення цивільного судочинства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2019. Вип. 56. Т. 1. С. 76–82.

Булеца С.Б., Заборовський В.В., Стойка А.В. Малозначність справи як критерій обмеження доступу до суду касаційної інстанції в цивільному судочинстві України. Visegrad journal on human rights. 2019. № 1 (Volume 2). P. 23–30.

Заборовський В.В., Семерак О.С., Стойка А.В. Касаційне оскарження рішення суду в аспекті принципу res judicata крізь призму практики Європейського суду з прав людини. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 1. С. 347–350. URL: http://pap.in.ua/1_2019/105.pdf.

Лазур Я.В., Заборовський В.В., Черевко П.П. Мирова угода в цивільному та господарському процесі: порівняльний аспект дослідження. Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. № 6. С. 206–210. https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.06.35.

Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 № 2947-III. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21-22. Ст. 135.

Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40-41, 42. Ст. 492.

Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 № 1798-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 6. Ст. 56.

Немеш П.Ф., Феннич В.П. Курс цивільного процесу: Особлива частина. Підручник. Книга 1. Ужгород: Вид-во «Рік-У», 2023. 534 с.

Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Вид. 3-тє, перероб. та доп. / За заг. ред. д.ю.н., професора, академіка Академії наук вищої школи України М.М. Ясинка. Київ: Алерта, 2023. 860 с.

Господарське процесуальне право України: підручник / За ред. О.І. Харитонової. Київ: Істина, 2009. 360 с.

Немеш П.Ф., Феннич В.П. Курс цивільного процесу: Загальна частина. Підручник. Ужгород: Вид-во РІК-У, 2020. 808 с.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від від 23.12.1997 № 776/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 20. Ст. 99.

Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3. Ст. 12.

Рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013. Вісник Конституційного Суду України. 2014. № 1. Ст. 13.

Цивільний процес: підручник / За заг. ред. В.В. Заборовського, С.Б. Булеци, В.Г. Фазикоша, В.П. Феннича. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. 932 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-05-16

Номер

Розділ

Розділ 4. Господарське право, господарсько-процесуальне право