Відмова у відкритті позовного провадження в цивільному процесі

Анотація

У статті проводиться дослідження відмови у відкритті позовного провадження як процесуального обов’язку суду в цивільному процесі.

Стверджується, що під час реалізації права на пред’явлення позову перед судом постають ряд цивільних процесуальних обов’язків, які він повинен реалізувати залежно від того, які підстави будуть встановлені на стадії відкриття позовного провадження. Одним із таких обов’язків виступає обов’язок суду відмовити у відкритті провадження по справі, якщо будуть встановлені судом підстави до цього.

Заперечується погляд на відмову у відкритті провадження по справі як на можливість суду, оскільки «можливість» вказує на право, але не може процесуальному праву позивача протистояти право суду, оскільки це не відповідає загальноприйнятим уявлення про кореспондуючий зв’язок прав та обов’язків. Виконання обов’язку виступає умовою реалізації певного права. Реалізувавши право на пред’явлення позову, позивач поставив суд перед необхідністю виконати певний цивільний процесуальний обов’язок, залежно від того, які підстави він встановить.

Аналізуються підстави відмови у відкритті позовного провадження та відмічається їх виключний характер. Пояснення згаданих підстав здійснюється не тільки з використанням положень доктрини цивільного процесу, але й сучасної практики застосування норм цивільного процесуального законодавства, у тому числі й правових позицій Верховного Суду.

Проводиться класифікація підстав відмови у відкритті позовного провадження у контексті їх співставлення з передумовами права на позов у процесуальному значенні (права пред’явлення позову). Відзначається, що передумови права на позов не зумовлюють виникнення цивільних процесуальних відносин на стадії відкриття позовного провадження. Вони вказують на існування права на позов у статиці, де ще не проявилася воля особи по ініціюванні відкриття позовного провадження.