Реформування конструкції і моделей приватизації

Анотація

Стаття присвячена моніторингу економічної ситуації в Україні, діяльності контролюючих органів, висвітленню підходів до реформування структури власності на основі приватизаційних процесів. Аналіз ситуації, що відбуваються у сфері приватизації характеризує їх складність, що викликана військовим станом та нестабільністю у державі, поширенням фактів протиправного заволодіння державним майном та іншими дестабілізуючими факторами, які використовуються структурами країни-агресора з метою реалізації власних цілей. Обумовлюється потреба подальшої локалізації тіньових схем приватизації з небезпечним для економічної незалежності України зростанням частки іноземного капіталу «недружніх» держав у стратегічних галузях економіки й на об’єктах критичної інфраструктури, що є однією з сучасних загроз економічної сфери України.

У рамках стабілізаційної приватизації розглядається необхідність врахування не тільки національного законодавства а й міжнародних норм, зокрема положень Декларації ОЕСР «Про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства», в якій йдеться про національний режим, про колізійні вимоги до корпорацій і про міжнародні інвестиції, що варто застосовувати в нинішніх умовах та у післявоєнному періоді України. У даному відношенні варто визначити державний орган, який достойно і вміло керуватиме російськими активами на які накладені санкції та які передаватимуться країнами-партнерами опісля їх розмороження для відновлення нашої держави за стандартами суверенних фондів чи фондів національного добробуту.

Післявоєнна приватизація повинна містити еволюційну основу і увагу до національних активів особливо у базових галузях та відносно невідновлюваних ресурсів, які належать громадянам України. Таким чином необхідним є чіткий баланс між потребами країни в особі її інституцій та правами й свободами людини і громадянина, які гарантуються й звуження їх змісту не допускається при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Варто зберігати основи ст. 41 Конституції України якою визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності яке є непорушним та гарантоване ст. 1 «Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Таким чином конструкція майбутньої приватизації повинна враховувати і елементи історичної приватизаційної частини, що розпочалася з визнанням незалежності України й врегульована нормами Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720, які й нині залишаються актуальними зважаючи на виклики сьогодення (орієнтуючись на загрози у продовольчій безпеці), а подекуди потребують втручання контролюючих та правоохоронних органів, оскільки без минулого немає і майбутнього.