Регулювання цивільних правовідносин за Салічною правдою

Анотація

Репрезентовану статтю присвячено аналізу норм Салічної правди, які врегульовували цивільні правовідносини франкського суспільства.

У статті зазначається, що Салічна правда – це збірник, який перш за все був присвячений нормам кримінального та кримінально-процесуального права. Менша увага тут приділялась нормам цивільного права. Це було пов’язано з тим, що сільськогосподарська економіка не була організована за договірним принципом. Однак, попри це, у ньому містились норми, які врегульовували право власності, зобов’язальне, шлюбно-сімейне та спадкове право.

Автором встановлено, що в Салічній правді нема чіткого визначення власності. У франків довго зберігалась общинна власність на землю, оскільки продовжувала існувати, незважаючи на утворення держави, сільська сусідська община – марка.

Зазначено, що наприкінці VI ст. у франків формується «повний аллод» – вільно відчужувана земельна власність, яку дозволялося вільно дарувати, передавати і заповідати, зокрема й жінкам. Рухоме майно перебувало у володінні сім’ї або окремих осіб, і також могло безперешкодно відчужуватися та передаватися у спадок.

На підставі аналізу норм Салічної правди автором встановлено, що зобов’язальне право було найменш розвинене. Існували такі види договорів, як: купівля-продаж, обмін, дарування, позика. Для дійсності договору, окрім згоди сторін, необхідно було дотримуватися різноманітних обрядів. Щодо шлюбно-сімейного права, то в статті зазначено, що законний шлюб міг бути укладений між повнолітнім вільним чоловіком і повнолітньою вільною жінкою (не встановлювалося мінімального віку), за умови згоди їхніх родичів і за умови, що обидві сторони не були пов’язані забороненими узами спорідненості. Шлюб укладався шляхом купівлі дружини, тобто влади над нею, в особи, яка до цього часу над нею цю владу здійснювала. Було визначено підстави визнання шлюбу недійсним.

Автором також проаналізовано порядок спадкування за Салічною правдою. Встановлено, що спадкоємцями в порядку спадної черги були: діти (та їхні нащадки); мати і батько; брати і сестри; сестри батька; сестри матері; родичі батька (до шостого коліна). Аллодіальна земля, яку вважали родинною землею, не могла успадковуватися особами жіночої статі.