Право на релігійну свободу: динаміка змісту поняття
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.82.1.35Ключові слова:
права людини, практика ЄСПЛ, постсекулярне суспільство, релігійна свобода, свобода віросповідання, свобода совісті, секуляризаціяАнотація
Стаття стосується аналізу динаміки змісту релігійної свободи й має на меті відобразити трансформацію змісту права на релігійну свободу в історичній ретроспективі та сформувати узагальнені моделі такого змісту, а також спрогнозувати перспективи подальшої динаміки таких змін.
Актуальність дослідження обґрунтовується, зокрема, такими факторами. По-перше, питання здійснення права на релігійну свободу є нагальним у контексті зростання числа прихильників тієї чи іншої релігії, а також використання релігійних наративів у політичних цілях. По-друге, новітні чинники формування постсекулярного суспільства (урізноманітнення відношення до релігії й типів релігійності) зумовлюють ерозію класичного визначення предмету релігійної свободи. По-третє, прогнозування подальшого розвитку релігійної свободи потребує аналізу її становлення й історичних трансформацій, що залишається недостатньо вивченим у вітчизняній доктрині.
У статті обґрунтовано, що зміст (предмет) релігійної свободи (зокрема, європейської традиції її розуміння) багатократно зазнавав суттєвих змін, що впливало на концепції й обсяг державно-конфесійної взаємодії, а також і на принципи визначення відповідних норм. Відтак, необхідно, дослідивши окремі епохи становлення релігійної свободи виокремити її загальний зміст і тенденції розвитку. Таке дослідження провадиться на основі історико-правничих джерел і доктринальних відомостей.
Обґрунтовано, що історичний розвиток релігійної свободи демонструє її динамічний розвиток і набуття її змістом усе більш широкого обсягу. Антична візія релігійної свободи характеризується утвердженням віросповідання одного з альтернативних культів (визначених територіально) як правового обов’язку. Водночас, єдине тло (принцип) усіх культів не дає проявитися вибору й, відтак, призводить до імпліцитного нівелювання значення релігійної свободи. У середньовічному праві релігійна свобода нівелюється експліцитним чином; утверджується віросповідання єдиного культу як правового обов’язку (відбувається рецепція обов’язковості із запереченням альтернативності стосовно античності).
Дійсна релігійна свобода постає в Новий час як можливість осіб обирати та змінювати віровизнання та вільно здійснювати відповідне віросповідання. Цей процес супроводжується становленням секулярної держави. Часткова релігійна свобода, заснована на обмеженому санкціонованому державою виборі, згодом трансформується в повну з необмеженим вільним вибором. Така концепція панує в міжнародному праві й національному законодавстві наразі.
Подальший розвиток релігійної свободи можливий у контексті викликів постсекулярного суспільства, що включають урізноманітнення відношення до релігії й типів релігійності, а також поширення світогляду, заснованого на нерелігійній вірі. Ця концепція наразі набула найбільшого розвитку у практиці тлумачення та застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладеній у рішеннях ЄСПЛ. Така практика підлягає детальному вивченню в подальшому дослідженні.
Посилання
Otto, Rudolf. The Idea of the Holy. Oxford University Press. 1958. P. 177.
Pew Research Center. April 2, 2015, “The Future of World Religions: Population Growth Projections, 2010-2050”. URL: https://assets.pewresearch.org/wp-content/uploads/sites/11/2015/03/PF_15.04.02_ProjectionsFullReport.pdf (Дата звернення: 28.04.2024).
Acharya, Amitav. Hierarchies of Weakness. The Social Divisions That Hold Countries Back. Foreign Affairs. July/August 2022. Vol. 101. No. 4. P. 74–82.
Довідник із застосування статті 9: свобода совісті, думки та релігії. URL: https://www.echr. coe.int/Documents/Guide_Art_9_UKR.pdf (Дата звернення: 24.04.2024).
Neumeyer, Joy. Poland’s Abortion Ban Protests Changed the Country Forever. Foreign Policy. URL: https://foreignpolicy.com/2021/11/08/poland-abortion-ban-women-strike-catholic-religion-progressive-politics/ (Дата звернення: 28.04.2024).
DeHanas D.N., Shterin M. Religion and the Rise of Populism. Religion, State & Society. 2018. Vol. 46. No. 3. P. 177–185.
Fukuyama, Francis. Identity: The Demand for Dignity and the Politics of Resentment. New York. Farrar, Straus and Giroux. 2018.
Hovorun, Cyril. Ideology and Religion. Kyiv-Mohyla Humanities Journal. 2016. No. 3. P. 23–35.
Кузнецова К.Ю. Концепція «постсекулярного суспільства» та ствердження необхідності діалогу. Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. 2015. Випуск 52. С. 95–101.
Постхристиянська країна. Чому в Британії не заведено говорити про Бога і ходити до церкви. BBC News. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-59364865 (Дата звернення: 28.04.2024).
Derrida, Jacques. Writing and Difference. Chicago: University of Chicago Press. 1978.
Логвиненко Є. Смертна кара у Стародавньому Єгипті. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 6. С. 225–229.
Платон. Закони. IX 854 a-d, IX 885 b, X 910 c-d.
Burton, Henry Fairfield. The Worship of the Roman Emperors. The Journal of Religion. Vol. 40. No. 2. P. 80–91.
Плутарх. Моралии. Об Исиде и Осирисе. Пер. Н.Н. Трухиной, ред. А. Ч. Козаржевского (окончание). Вестник древней истории. 1977. № 4. С. 242.
Rüpke, Jörg. Religion of the Romans. Malden, MA: Polity Press. 2007. P. 35.
Новіков В.В. Інститут свободи совісті і віросповідання у системі прав людини. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2013. № 4. С. 13–22.
Олейник У. Развитие понимания права на свободу мысли, совести и религии в философии Античности и Средневековья. Legea Si Viata. Martie 2017. P. 94–98.
Пайда Ю.Ю. Еволюція підходів до регулювання права на свободу світогляду та віросповідання у юридичній науці. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 4. С. 33–40.
Бабій М. Свобода совісті: теоретико-методологічні основи і концептуальні засади історіософської та релігієзнавчої експлікації етапів розвитку і формування її парадигми. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/15564/10-Babiy.pdf?sequence=1 (Дата звернення: 24.04.2024).
Послание к Скапуле, африканскому проконсулу // Творения Тертуллиана. СПб. 1849. С. 107.
Колиба М.М. Свобода віросповідання: філософсько-правовий вимір: дис. … доктора філософії у сфері права. Львів. 2020. 248 с. URL: http://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/3676/1/koliba_d.pdf (Дата звернення: 28.04.2024).
Бендин А.Ю. Эволюция понятия веротерпимости и Указ 17 апреля 1905 г. URL: http://inst.by/basis/publ/publ-evol.pdf (Дата звернення: 24.04.2024).
Constitutions and Other Select Documents Illustrative of the History of France, 1789–1907. URL: https://en.wikisource.org/wiki/The_Constitutions_and_Other_Select_Documents_Illustrative_of_the_History_of_France,_1789–1907/15#Declaration_of_the_Rights_of_Man_and_Citizen (Дата звернення: 24.04.2024).
Universal Declaration of Human Rights. URL: https://www.un.org/sites/un2.un.org/files/udhr.pdf (Дата звернення: 24.04.2024).
Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. URL: https://www.coe.int/uk/web/compass/the-european-convention-on-human-rights-and-its-protocols (Дата звернення: 24.04.2024).
Пчелинцев А.В. Свобода совести и вероисповедания как правовой институт. URL: http://www.rlinfo.ru/projects/conf0302/pchelintsev.html (Дата звернення: 24.04.2024).
Рішення ЄСПЛ у справі Kokkinakis v. Greece. URL: http://hudoc.echr.coe.int/sites/fra/pages/search.aspx?i=001-62384 (Дата звернення: 24.04.2024).
Рішення ЄСПЛ у справі Arrowsmith v. the United Kingdom. URL: http://hudoc.echr.coe.int/sites/fra/pages/search.aspx?i=001-104189 (Дата звернення: 24.04.2024).
Рішення ЄСПЛ у справі Union des Athées v. France. URL: http://hudoc.echr.coe.int/sites/fra/pages/search.aspx?i=001-47477 (Дата звернення: 24.04.2024).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 А. В. Полешко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.