Право на релігійну свободу: динаміка змісту поняття

Анотація

Стаття стосується аналізу динаміки змісту релігійної свободи й має на меті відобразити трансформацію змісту права на релігійну свободу в історичній ретроспективі та сформувати узагальнені моделі такого змісту, а також спрогнозувати перспективи подальшої динаміки таких змін.

Актуальність дослідження обґрунтовується, зокрема, такими факторами. По-перше, питання здійснення права на релігійну свободу є нагальним у контексті зростання числа прихильників тієї чи іншої релігії, а також використання релігійних наративів у політичних цілях. По-друге, новітні чинники формування постсекулярного суспільства (урізноманітнення відношення до релігії й типів релігійності) зумовлюють ерозію класичного визначення предмету релігійної свободи. По-третє, прогнозування подальшого розвитку релігійної свободи потребує аналізу її становлення й історичних трансформацій, що залишається недостатньо вивченим у вітчизняній доктрині.

У статті обґрунтовано, що зміст (предмет) релігійної свободи (зокрема, європейської традиції її розуміння) багатократно зазнавав суттєвих змін, що впливало на концепції й обсяг державно-конфесійної взаємодії, а також і на принципи визначення відповідних норм. Відтак, необхідно, дослідивши окремі епохи становлення релігійної свободи виокремити її загальний зміст і тенденції розвитку. Таке дослідження провадиться на основі історико-правничих джерел і доктринальних відомостей.

Обґрунтовано, що історичний розвиток релігійної свободи демонструє її динамічний розвиток і набуття її змістом усе більш широкого обсягу. Антична візія релігійної свободи характеризується утвердженням віросповідання одного з альтернативних культів (визначених територіально) як правового обов’язку. Водночас, єдине тло (принцип) усіх культів не дає проявитися вибору й, відтак, призводить до імпліцитного нівелювання значення релігійної свободи. У середньовічному праві релігійна свобода нівелюється експліцитним чином; утверджується віросповідання єдиного культу як правового обов’язку (відбувається рецепція обов’язковості із запереченням альтернативності стосовно античності).

Дійсна релігійна свобода постає в Новий час як можливість осіб обирати та змінювати віровизнання та вільно здійснювати відповідне віросповідання. Цей процес супроводжується становленням секулярної держави. Часткова релігійна свобода, заснована на обмеженому санкціонованому державою виборі, згодом трансформується в повну з необмеженим вільним вибором. Така концепція панує в міжнародному праві й національному законодавстві наразі.

Подальший розвиток релігійної свободи можливий у контексті викликів постсекулярного суспільства, що включають урізноманітнення відношення до релігії й типів релігійності, а також поширення світогляду, заснованого на нерелігійній вірі. Ця концепція наразі набула найбільшого розвитку у практиці тлумачення та застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладеній у рішеннях ЄСПЛ. Така практика підлягає детальному вивченню в подальшому дослідженні.