Основні засади оптимізації демократії у контексті забезпечення порядку і добробуту

Автор(и)

  • С. В. Джолос кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри державно-правових дисциплін Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, Україна https://orcid.org/0000-0002-0001-5523

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.82.1.5

Ключові слова:

демократія, стабільність, ценз, двопартійна система, непрямі вибори, професіоналізм, вислуга, законодавча влада, виконавча влада, глава держави

Анотація

Статтю присвячено проблемам і перспективам демократії як форми організації суспільно-політичного буття в цілому та деяким питанням оптимізації демократії у контексті забезпечення добробуту суспільства зокрема.

З’ясовано істинну мету існування демократії.

Вказано на стійкість держави як найважливішу складову її цінності. Звернуто увагу на переваги президентської республіки, конституційної монархії, «Полібієвої схеми» ідеальної «змішаної» держави, двопартійної системи, непрямих виборів, чіткої фіксації виборів у часі та відсутності інституту позачергових виборів у контексті забезпечення стабільності державного правління.

Запропоновано оптимальну модель правління, визначено розумні межі демократії та прийнятні її форми. Обґрунтовано думку про те, що демократія є більш-менш прийнятною тільки у тому разі, якщо закони держави гарантують неможливість обрання негідного кандидата.

Внесено пропозиції щодо системи цензів для членів колегії виборщиків, кандидатів на виборні посади та службовців виконавчої влади.

Вказано, що сама ідея республіканського правління передбачає розбудову держави «знизу». Обґрунтовано думку про те, що свідомий вибір громадяни можуть зробити тільки у межах своєї громади, під час місцевих виборів чи виборів членів колегії виборщиків, коли вони реально знайомі з кандидатами та їхніми особистими якостями.

Запропоновано політичну модель, за якої люди обирають членів колегії виборщиків, ті на місцевих виборах формують районні представницькі органи, які делегують своїх членів до обласних, а ті, у свою чергу, шляхом делегування свої членів, формують загальнодержавний парламент. Запропоновано модель побудови «знизу» системи органів виконавчої влади, що передбачає необхідність проходження служби будь-яким службовцем обов’язково з первинної посади в районних органах виконавчої влади і заміщення вакантних посад виключно на основі професіоналізму, досвіду, вислуги і старшинства державних службовців, а не на підставі сваволі вищестоящих посадовців чи випадковості.

Окреслено основні засади заміщення поста глави держави в парламентській і президентські республіці.

Вказано, що професіоналізм, досвід і високі моральні якості управлінців та вищих посадових осіб держави – це запорука ефективного управління і добробуту суспільства тощо.

Посилання

Правила життя Вінстона Черчілля. Цей день в історії. URL: https://www.jnsm.com.ua/h/PZ15/ (дата звернення 24.01.2024).

Історія вчень про державу і право: підручник / за ред. проф. Г.Г. Демиденка, проф. О.В. Петришина. Харків: Право, 2009. 256 с.

Куценко В.І. Комунізм. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М.П. Бажан; редкол.: О.К. Антонов та ін. 2-ге вид. Київ: Головна редакція УРЕ, 1980. Т. 5: Кантата – Кулики. С. 323-324. URL: https://leksika.com.ua/15990206/ure/komunizm (дата звернення 22.11.2023 р.).

Бачинин В.А. Морально-правовая философия. Харьков: Консум, 2000. 208 с.

Философия права: учебник / Под ред. О.Г. Данильяна. Москва: Эксмо, 2006. 512 с.

Оборотов Ю.Н. Содержание аксиосферы государства. Актуальні проблеми держави і права. 2008. Вип. 40. С. 223–231.

Чиркин В.Е. Государствоведение: учебник. 2-е изд., испр. и доп. Москва: Юристъ, 2000. 384 с.

The Histories of Polybius: in two volumes / Translated from the text of F. Hultsch by Evelyn S. Shuckburgh, M.A. late fellow of Emmanuel College, Cambridge. Volume I. London: MacMillan and Co. and New York, 1889.

Конституционное право зарубежных стран / О.В. Афанасьева, Е.В. Колесников, Г.Н. Комкова, А.В. Малько; под общ. ред. д.ю.н., проф. А.В. Малько. Москва: Норма, 2004. 320 с.

Про складність механізму виборчої системи США. Голос Америки. URL: https://www.holos-ameryky.com/a/a-49-2008-11-04-voa3-86909977/222972.html (дата звернення 22.11.2023 р.).

Виборча система США. Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Виборча_система_США (дата звернення 22.11.2023 р.).

Duverger, Maurice. Les partis politiques. Paris: Librairie Armand Colin, 1951. 476 p.

Charles de Secondat, Baron de Montesquieu. The Spirit of Laws / Translated by Thomas Nugent. Kitchener: Batoche Books, 2001. 726 p.

Кононенко Ю.С., Джолос С.В. Держава і революції: монографія. Черкаси: Видавець О.М. Третяков, 2022. 316 с.

Нестерович В.Ф. Види виборчих цензів: зарубіжна та українська практика. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління: електронне наукове видання: збірник. 2021. № 6 (18) – грудень. Київ: Видавництво Ліра-К, 2021. С. 113–165. URL: https://maup.com.ua/assets/files/expert/18/expert_6_18_2021.pdf (дата звернення 22.11.2023 р.).

Déclaration des Droits de l’Homme et du Citoyen de 1789 // Conseil constitutionnel. URL: https://www.conseil-constitutionnel.fr/le-bloc-de-constitutionnalite/declaration-des-droits-de-l-homme-et-du-citoyen-de-1789 (дата звернення 24.01.2024).

Naval officer: recruitment and advancement. Fleet battle and blockade: the French Revolutionary War, 1793−1797. Robert Gardiner, ed. Chatham, London, 2007. P. 127–131.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-05-16

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень