Формування передумов виникнення науки криміналістики в Україні у IX–XVIII століттях

Анотація

В статті досліджено особливості виникнення передумов криміналістичних досліджень, які з часом, у XIX столітті, оформились у науку криміналістику. Для розв’язання поставлених задач авторами було використано кілька методів, як загальнонаукових, так і спеціальних. Серед них: формально-юридичний, порівняльно-правовий, історико-правовий, системний, діалектичний, історичний, герменевтичний тощо. Автори визначили основні, на їх погляд, етапи розвитку криміналістики в Україні, починаючи від утворення Давньоруської держави. Досліджено перші кроки зародження і застосування криміналістичних методів під час розслідування правопорушень, що були закріплені у найвідоміших пам’ятках права – «Законах царя Хаммурапі», «Законах XII таблиць», Візантійських правових збірках, «Руській правді», «Литовських статутах», «Правах, за якими судиться малоросійський народ».

У статті доведено, що становлення окремих елементів криміналістичних досліджень на українських землях часів Середньовіччя і перших століть Нової історії спиралося на світовий досвід у цій царині, а також на уявлення про справедливість, потребу в відновленні законності і правопорядку. Наголошено, що формування уявлень про методи криміналістичних досліджень, що з’являлися в Україні, пов’язані з генезою системи українського права і перетворились, з часом, на один з його інститутів. Автори припускають, що, на відміну від застосування покарання, яке мало класовий характер, організація криміналістичних досліджень, встановлювало істину і тому не залежало від класової належності учасників правовідносин. Обґрунтовано думку про те, що як у стародавні часи, так і на початку Середньовіччя, криміналістичні методи тісно перепліталися з елементами слідчого процесу, в межах якого вони, власне, застосовувалися. Встановлено, що калічницькі форми покарання, які застосовувалися за рішенням суду, також мали на меті «підкреслити» особу злочинця, виокремити його для полегшення розшуку у випадку повторних правопорушень. Автори дійшли висновку, що правова регламентація криміналістичних методів дослідження стала запорукою їхнього опрацювання, розповсюдження і перетворення, з часом, у самостійну науку.