Будапештський меморандум: уроки та невиконані очікування на шляху України до вступу в НАТО

Автор(и)

  • В. В. Гомонай доктор юридичних наук, професор, професор кафедри конституційного права та порівняльного правознавства ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.81.3.52

Ключові слова:

забезпечення безпеки України, Будапештський меморандум, повномасштабне вторгнення рф на територію України, НАТО, денуклеаризація, ядерна зброя, збройний конфлікт, воєнний стан, зобов’язання підписантів Будапештського меморандуму

Анотація

Будапештський меморандум для України (офіційна назва – Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї) був результатом переговорів про розпорядження ядерною зброєю Радянського Союзу. Коли Радянський Союз розпався в 1991 році, його ядерна зброя була розгорнута або зберігалася на території чотирьох з п’ятнадцяти держав-спадкоємців: Білорусі, Казахстану, Росії та України. Це підняло важливі питання щодо безпеки та захисту, а також командування та управління; а Москва і Вашингтон погодилися, що Росія має бути єдиним ядерним наступником Радянського Союзу. Сполучені Штати визнали, що їм доведеться запропонувати гарантії безпеки Білорусі, Казахстану та Україні, щоб переконати їх передати ядерну зброю радянського виробництва на їхній території до Росії та приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави, які не володіють ядерною зброєю. У координації з Лондоном і Москвою Вашингтон склав пакет гарантій безпеки. Ці запевнення були викладені в Будапештських меморандумах щодо Білорусі, Казахстану та України. Франція та Китай – інші визнані Договором про нерозповсюдження ядерної зброї держави, що володіють ядерною зброєю — запропонували власні гарантії в односторонньому порядку.

Будапештський меморандум щодо України підтвердив зобов’язання поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України (відповідно до Гельсінського Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) 1975 р.); утримуватися від погрози силою чи її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, а також від будь-якого застосування зброї проти України, за винятком випадків самооборони чи іншим чином відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй; і утримуватися від економічного примусу проти України відповідно до Заключного акту НБСЄ. Меморандум також повторив позитивні та негативні гарантії безпеки, надані всім неядерним державам-учасницям ДНЯЗ.

Дана наукова стаття присвячена вивченню значення Будапештського меморандуму для України та його впливу на можливість приєднання країни до НАТО. Досліджується історичний контекст укладення меморандуму, визначаються ключові зобов’язання та аналізуються наслідки їх порушення. Особлива увага приділяється аналізу сучасної безпекової ситуації в Україні, зокрема внаслідок анексії Криму та повномасштабного вторгнення рф на територію України. У статті розглядаються перспективи членства України в НАТО та пропонуються шляхи вирішення невиконаних очікувань та відновлення довіри міжнародного співтовариства до зобов’язань, узятих у рамках меморандуму.

Посилання

Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. № 55-XII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1990 р. № 31. Ст. 429.

Budjeryn M. The Breach: Ukraine’s Territorial Integrity and the Budapest Memorandum. Nuclear Proliferation International History Project. № 3. 2014. Р. 1–6.

Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України: Указ Президента України від 05.04.1992 р. № 209.

Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь 1991 року від 31.07.1991 р. № 840_050. Зібрання чинних міжнародних договорів України. 2004 р. № 4. Ст. 58.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. № 995_098. Зібрання чинних міжнародних договорів України. 2004 р. № 4. Ст. 1033.

Протокол до Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь від 23.05.1992 р. № 998_070. Офіційний вісник України. 2007 р. № 1. Ст. 58.

Letter of President L. Kravchuk to President G. Bush. 1992, Fond 5233. Central State Archive of Ukraine.

Letter from President George H. W. Bush to President Leonid Kravchuk via Privacy Channels. December 4, 1992. National security archive. URL: https://nsarchive.gwu.edu/document/23653-letter-president-george-h-w-bush-president-leonid-kravchuk-privacy-channels-december.

Draft Joint US-Russia Statement Regarding Security Guarantees/Assurances for Ukraine. 1992. URL: https://digitalarchive.wilsoncenter.org/document/draft-joint-us-russia-statement-regarding-security-guaranteesassurances-ukraine.

Тристороння заява Президентів України, США та Росії від 14.01.1994 року. № 998_300. Зібрання чинних міжнародних договорів України. 2004 р. № 4. Ст. 814.

Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. № 998_158. Зібрання чинних міжнародних договорів України. 2004 р. № 4. Книга 2. С. 603.

Budjeryn M., Bunn M. Budapest Memorandum at 25: Between Past and Future. Project on Managing the Atom Belfer Center for Science and International Affairs Harvard Kennedy School. 2020. 28 p.

The Charter of the United Nations. URL: https://www.un.org/en/about-us/un-charter.

Гомонай В.В. Правова природа Будапештського меморандуму: юридична нікчемність чи гарантована безпечність. Право в умовах війни: питання теорії та практики: міжнародна колективна монографія / за заг. ред. Бисаги Ю.М., Бєлова Д.М., Берч В.В., Скрипнюка О.В., Дешко Л.М., Заборовського В.В. та Продан В.І. Братислава, Ужгород: Інститут професійного розвитку, 2023. С. 108–113.

Johnson J. Japan should consider hosting U.S. nuclear weapons, Abe says. Japan Times. 2022. URL: https://www.japantimes.co.jp/news/2022/02/27/national/politics-diplomacy/shinzo-abe-japan-nuclear-weapons-taiwan/

Бєлов Д.М., Бєлова М.В. Правові та організаційні засади захисту прав біженців та внутрішньо переміщених осіб. Аналітично-порівняльне правознавство. № 1. 2023. С. 47–53.

Пирога І.С., Бєлов Д.М. Конституційне право у системі міжнародного права. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 75(1). Ч. 3. 2023. С. 45–49.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-04-19