Правова поведінка та ідентичність людини в дискусійній парадигмі філософії права

Анотація

У цій статті проводиться аналіз особливостей рефлексії правової поведінки особи в світлі різних філософсько-правових наукових дискурсів. Загалом аналіз правової поведінки людини в дискусійній парадигмі філософії права в контексті вивчення проблеми для налагодження правової співпраці висвітлює глибокі аспекти взаємодії індивіда та юридичної системи. Філософські концепти допомагають розглянути дану тему на метафізичному рівні, розкриваючи основоположні принципи та моральні аспекти правової поведінки.

Констатовано, що первинним плацдармом для розгляду поведінки в контексті правової реальності є розгляд її через ідеологічну парадигму прав людини, оскільки концепція визнає невід’ємність та невідчужуваність прав кожної особи, обґрунтовуючи їх фундаментальність через наявність гідності, природженої кожній людині. Основна ідея полягає в тому, що ці права є не лише юридичними нормами, але й ключовим елементом, формуючим особисту гідність та свободу та виражають особисту ідентичність людини, а в оцінці поведінки людини визначальною є роль держави та суспільства у забезпеченні та захисті прав як безумовної аксіологічної детермінанти. Доведено, що вагомою парадигмою рефлексії є потреба аналізу поведінки у призмі соціального контракту, оскільки взаємна угода людей передбачає обмін частиною індивідуальної свободи на спільний порядок і безпеку, забезпечені прийняттям правил і обов’язків, що утворює основу для створення держави та правового порядку. Таким чином, поведінка людини оцінюється за її відповідність встановленим правилам та здатність до взаємодії з іншими членами суспільства в мирі та взаєморозумінні.

Мотивовано, що філософський аналіз етико-філософських концепцій у контексті поведінки людини визначає дві ключові галузі - деонтологію та консеквентологію. Деонтологія, зосереджуючись на обов’язках та правилах, визначає моральність вчинків незалежно від їхніх наслідків, вказуючи на обов’язковість етичних норм, а консеквентологія орієнтується на наслідки вчинків як основний критерій їхньої моральної оцінки, підкреслюючи важливість позитивних результатів.