Національне законодавство як джерело зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування (aut dedere aut judicare)

Анотація

У статті на підставі вивчення доктринальних праць та практики держав розкривається питання про національне законодавство як джерело зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування (aut dedere aut judicare). Висвітлюється позиція Комісії міжнародного права ООН щодо ролі національного законодавства та державної практики у реалізації зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування; розглядається практика окремих держав (Фінляндії, Естонії, Македонії, Азербайджану, України) щодо законодавчого закріплення зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування; визначаються заходи, яких держави повинні дотримуватися на національному рівні з метою ефективної реалізації принципу aut dedere aut judicare.

Відзначено, що визначення правової природи та обсягу зобов’язання aut dedere aut judicare можливе через вивчення різних видів джерел, в яких закріплено дане зобов’язання (договори, звичаї, міжнародні та національні судові рішення, національне законодавство держав). Зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування традиційно встановлювалося міжнародними договорами різних видів, кількість яких постійно збільшується. Участь багатьох держав світу у таких міжнародних договорах (універсального, регіонального або двостороннього характеру) є відображенням існуючої національної практики держав щодо реалізації принципу aut dedere aut judicare.

Обґрунтовано, що поряд із договірним та звичаєвим (принаймні щодо найтяжчих міжнародних злочинів) закріпленням принципу aut dedere aut judicare, національне законодавство є важливим джерелом зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування. Ефективна реалізація принципу aut dedere aut judicare у кожному конкретному випадку буде залежати від виконання державою як своїх міжнародно-правових зобов’язань, так і здійснення необхідних заходів (зокрема щодо встановлення юрисдикції над кримінальними правопорушеннями та правопорушниками, криміналізації), визначених у національному законодавстві з питань екстрадиції та судового переслідування.