Роль інституційного механізму ООН в забезпеченні екологічної енергетики

Автор(и)

  • С. Д. Білоцький д. ю. н., професор, професор кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна https://orcid.org/0000-0001-5904-9069

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.81.3.35

Ключові слова:

Організація Об’єднаних націй, екологічно орієнтована енергетика, інституційне регулювання, міжнародне енергетичне право, спеціалізовані установи ООН

Анотація

ООН займає ключове місце в системі міжнародних організацій, здійснюючи координацію міжнародного співробітництва з широкого спектру питань міжнародного життя. Відповідно, не дивно, що важливою є його роль і в регулюванні екологічної енергетики.

Сфера екологічної енергетики стала одним з порівняно нових сфер розвитку міжнародного права. Вона охоплює питання відновлюваних джерел енергії, альтернативного палива, екологічно безпечних механізмів використання викопного палива, що не завдають надмірної шкоди довкіллю.

Починаючи з 1950-х років Економічна і соціальна рада ООН першою підняла в своїх документах питання «нових джерел енергії», серед яких відрізнялися і відновлювані джерела. Вона ж ініціювала проведення першої наукової конференції з ВДЕ.

Надалі, до процесу підключилася Генеральна Асамблея і Рада Безпеки ООН, перша з яких ініціювала щорічне проведення міжнародних конференцій ООН з відновлюваних джерел енергії, та щорічно ухвалювала резолюції з підтримки ВДЕ у світі. В подальшому створюючи допоміжні органи, по просували екологічну енергетику в рамках сталого розвитку, такі, як Політичний форум високого рівня зі сталого розвитку. РБ ООН переважно розглядає питання енергетики в їхньому зв’язку з питаннями миру і безпеки, наприклад, в сфері енергетичної безпеки, чи органів з відповідальності за порушення.

Спеціалізовані установи системи ООН також беруть активну участь в реалізації концепції екологічно орієнтованої енергетики. Достатньо згадати, що Кіотський протокол 1997 р. вповноважив Міжнародну морську організацію (ІМО) і ІКАО встановити секторальні вимоги до протидії викидам парникових газів згідно їхньої компетенції. ЮНЕСКО десять років виступало керівником Всесвітньої сонячної програми сприяючи реалізації Харарської декларації про сонячну енергію та сталий розвиток 1996 р.

ФАО, як організація, що займається питаннями продовольства і сільського господарства зосередила свою увагу на такому сегменті відновлюваної енергетики, як реалізація програм з біоенергетики. ЮНІДО зосередила свою увагу на питаннях енергетики, як основи сталого промислового розвитку. Вона зосереджена на трьох аспектах енергетики: сільська енергетика для виробничих цілей з акцентом на використання ВДЕ, енергоефективність та зміни клімату.

Відповідно, в рамках ООН створено доволі розгалужену систему органів і організацій, які займаються реалізацією завдань екологічно орієнтовної енергетики. Нажаль всі ці органи не мають відповідної спеціалізованої компетенції, вони вирішують ці завдання лише в межах своєї компетенції. Також, наразі відсутній єдині орган координації завдань ЕОЕн в рамках системи ООН.

Посилання

Lafontaine A. Delivering on Energy: An Overview of Activities by UN-Energy and its Members. Report, United Nations, 2010. Р. 2.

UN-Energy, UN-Energy Terms of Reference. URL: http://www.un-energy.org/about/terms-of-reference/ (дата звернення: 04.02.2024).

E/RES/598(XXI). Studies of new sources of energy other than atom as a factor in economic development. 4 Mai 1956. URL: https://digitallibrary.un.org/record/213051/files/E_ RES_598%28XXI%29-EN.pdf (дата звернення: 04.02.2024).

A/RES/36/193. Nairobi Programme of Action for the Development and Utilisation of New and Renewable Sources of Energy (1981). URL: https://digitallibrary.un.org/record/28741/files/A_RES_36_193-EN.pdf. (дата звернення: 04.02.2024).

A/RES/37/250. UN. General Assembly Res. Immediate implementation of the Nairobi Programme of Action for the Development and Utilization of New and Renewable Sources of Energy. 21 Dec. 1982. URL: https://digitallibrary.un.org/record/43541/files/A_RES_37_250-EN.pdf. (дата звернення: 04.02.2024).

Commission on Sustainable Development. Report on the Ninth Session (5 May 2000 and 16-27 April 2001). New York: United Nations, 2001.

UN. The Sustainable Development Goals. URL: https://www.undp.org/sustainable-development-goals/affordable-and-clean-energy (дата звернення: 04.02.2024).

ICAO press release. Aviation’s green transition continues with CAEP ICAO.2022. URL: https://www.icao.int/Newsroom/NewsDoc2022fix/COM.10.22.pdf (дата звернення: 04.02.2024).

A/53/395. World Solar Programme, 1996-2005, Harare Declaration on Solar Energy and Sustainable Development 1995. Letter dated 14 September 1998 from the Permanent Representative of Zimbabwe to the United Nations addressed to the Secretary-General. URL: https://digitallibrary.un.org/record/261482/files/A_53_395-EN.pdf (дата звернення: 04.02.2024).

A/RES/53/7. Resolution Adopted By The General Assembly. 53/7. World Solar Programme 1996–2005. 26 October 1998. URL: https://documents.un.org/doc/undoc/gen/n98/775/21/pdf/n9877521.pdf?token=LIGnqY4jCDKqctyqtC&fe=true (дата звернення: 04.02.2024).

Berkovski B. World Solar Summit Process. Proceedings of Workshop on Financing the Development and Deployment of Renewable Energy Technologies. Oak Ridge Institute for Science and Education for the US Department of Energy, contract DE-AC05–760R00033. May. 1995.

Report of the United Nations Conference on Environment and Development, Rio de Janeiro, 3–14 June 1992. N-Y, UN, 1993. Vol. 1.

A/60/154. 25 July 2005. Report of the Secretary General. Promoting the use of new and renewable energy sources, including the implementation of the World Solar Energy Program 1996–2005. P. 6-7.

FAO and the eight Millennium Development Goals. 2010. URL: http://www.fao.org/mdg/22308-08802df599e4554f06fa53a51bc89872a.pdf (дата звернення: 04.02.2024).

Гой В.А. Проблеми довкілля в діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я і Всесвітньої мтеорологічної організації у 70-80-х роках. Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Актуальні проблеми міжнародних віносин. 1998. Вип. 8. С. 21–25.

Guide to Meteorological Instruments and Methods of Observation/ Sixth edition; WMO. № 8. 1996.

UNIDO. 2001. Decisions and Resolutions of the General Conference. Ninth Regular Session. Vienna, Austria. 3–7 December 2001. Vienna: United Nations Industrial Development Organization; UNIDO 2003. Decisions and Resolutions of the General Conference. Tenth Regular Session. Vienna, Austria 1–5 December 2003. Vienna: United Nations Industrial Development Organization.

Decisions and Resolutions of the General Conference. Ninth Regular Session. Vienna, Austria. 3–7 December 2001. – Vienna: United Nations Industrial Development Organization, 2001.

UNIDO. Annual Report 2001. Vienna: United Nations Industrial Development Organization, 2002.

UNIDO. Annual Report 2003. Vienna: United Nations Industrial Development Organization, 2004.

UNIDO activities related to energy. Report by the Director-General. IDB.40/16. 15 October 2012. URL: http://www.unido.org/fileadmin/user_media/PMO/GC.15/gc15_5r.pdf. P. 3. (дата звернення: 04.02.2024).

World Bank. The world bank’s role in the electric power sector: Policies for effective institutional, regulatory, and financial reform (Policy Paper). Washington, DC: World Bank, 1993.

The World Bank Group, and the Energy and Mining Sector Board.. Renewing Our Energy Business. World Bank Group Energy Program Implementation Progress Report 2001-2003. Washington: The World Bank, 2004.

The World Bank Group. 2001. The World Bank Annual Report 2000. Washington: The World Bank.

Boyle A. Nuclear Energy and International Law: An Environmental Perspective. British Yearbook of International Law. № 60. 1989. Р. 254–266.

UNEP. 2004 Activities and Performance. Division of Technology, Industry and Economics. Nairobi: United Nations Environment Programme, 2005.

2000 Activity Report. Division of Technology, Industry and Economics. Nairobi: United Nations Environment Programme, 2001; UNEP 2003. Report of the Governing Council 22nd Session (3–7 February 2003). edited by U. N.E. Programme: United Nations.

Karlsson S., Hämäläinen O. Enter Energy for Sustainable Development in Global Governance — The Impact of Hard vs. Soft Law Frameworks on Energy Agendas in the UN System. (2005). 23 р. URL: http://userpage.fu-berlin.de/ffu/akumwelt/bc2005/papers/karlsson_haemaeaeinen_bc2005.pdf. (дата звернення: 04.02.2024).

A/67/551. 2 November 2012. Sixty-seventh session. Agenda item 20. Sustainable development. Sustainable Energy for All. Note by the Secretary-General. URL: https://digitallibrary.un.org/record/740639/files/A_67_551-EN.pdf?ln (дата звернення: 04.02.2024).

A/67/175. Sustainable Energy for All: A Global Agenda for Action. Note by the UN Secretary General. 31 July 2012. URL: https://issuu.com/unric_publications/docs/sustainable_energy_for_all_a_global. (дата звернення: 04.02.2024).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-04-19