Міжнародний досвід регулювання підслідності органів досудового розслідування

Анотація

Стаття присвячена дослідженню поняття та правової реалізації інституту підслідності в Україні та в правових системах країн Європи та США. Аналізуються підходи до визначення підслідності, також описуються особливості організаційної складової підслідності органів досудового розслідування.

Відмічається, що відсутність детального правового регулювання інституту підслідності в українському законодавстві зумовлює здійснювати пошук підходів в науковій доктрині, а також практичних рішень на прикладі існуючих правових систем інших країн.

В статті проаналізовано, що аналогічно до положень українського законодавства дефініція поняття підслідності в різних правових системах зустрічається досить рідко. Окрім цього, аналіз різних юрисдикцій вказує на подібність підходів до розуміння правил підслідності. Подібно до українського законодавства аспект визначення та зміни підслідності належить до повноважень органів прокуратури.

Відмічено, що однією із головних відмінностей між інститутами підслідності в Україні та в інших країнах Європи (Німеччина, Франція та Англія) та США є наявність в Україні окрім поліції інституційно відокремлених суб’єктів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування. Норми, які вказують на правила підслідності визначають напрямок діяльності органів досудового розслідування, проте нажаль відсутнє регулювання взаємозв’язку здійснення розслідування та дотримання відповідної підслідності. Більше того, тенденція до збільшення кількості органів досудового розслідування вимагає детального правового регулювання та чітких процесуальних та процедурних норм, які б давали можливість уникати конфлікту підслідності органам досудового розслідування.

Проаналізовано досвід Європейського союзу із вирішення проблематики конфлікту юрисдикцій органів, які здійснюють досудове розслідування країн-членів. В рамках цього, було описано роботу спеціалізованого органу «Євроюсту», який уповноважений вирішувати проблеми із вказаними конфліктами юрисдикцій.

Окремо, було зазначено взаємозв’язок порушень підслідності та доктрини «плодів отруєного дерева» на прикладі судового практики Європейського суду з прав людини та окремих країн Європи.