Окремі аспекти реалізації права підозрюваного на захист в кримінальному процесі України

Анотація

Стаття присвячена розгляду окремих аспектів реалізації права підозрюваного на захист в кримінальному процесі України. Зазначено, що однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на захист. Так, згідно ст. 20 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Автором акцентовано увагу на багатоаспектності підходів до визначення дефініції «захист», про що свідчить різноманітність точок зору науковців з даного питання.

В статті наголошено, що право особи на захист пов’язане із початком кримінального провадження, а саме від часу внесення відомостей до ЄРДР або повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення і набуття нею статусу підозрюваного.

Участь захисника в кримінальному процесі є важливою гарантією забезпечення права підозрюваного на захист. Суттєвою особливістю процесуального статусу адвоката є обов’язок використовувати надані йому процесуальні права в інтересах свого підзахисного.

Відмічено, що у країнах Європи увага приділяється принципу раннього доступу до правової допомоги. З метою ефективної реалізації права підозрюваного на захист в кримінальному процесі України, необхідно також застосовувати прецедентну практику ЄСПЛ.

Автор звертає увагу, що серед основних порушень, які стосуються участі захисника у кримінальному провадженні, доцільно виокремити: незабезпечення обов’язкової участі захисника в передбачених законодавством випадках; обмеження права на вільний вибір захисника; перешкоди щодо реалізації процесуальних прав, які пов’язані з отриманням безоплатної правової допомоги.