Порушення законів та звичаїв війни (стаття 438 КК України), вчинене від імені та в інтересах російської федерації: проблеми кримінально-правового реагування

Анотація

Статтю присвячено з’ясуванню питання про те, чи можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру до юридичних осіб у разі вчинення уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи злочину, передбаченого ст. 438 Кримінального кодексу України. На підставі тлумачення норм, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 96-3 та ч. 2 ст. 96-4 цього Кодексу, виявлено правову колізію, яка полягає у наявності декларативної норми про можливість застосування таких заходів у вказаному випадку (п. 4 ч. 1 ст. 96-3 КК України) та норми, яка таку можливість виключає (ч. 2 ст. 96-4 цього Кодексу). Запропоновано підставу застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб розглядати крізь призму сукупності трьох умов (складових), а саме: 1) вчинення уповноваженою особою кримінальних правопорушень, передбачених в конкретному пункті частини 1 ст. 96-3; 2) вчинення цих кримінальних правопорушень від імені та / або в інтересах юридичної особи (залежно від її формулювання у відповідному пункті); 3) належність юридичних осіб до того виду, що передбачений у ст. 96-4 КК України. Встановлено, що з огляду на правовий статус комбатантів, які залучені державою до збройних конфліктів міжнародного або неміжнародного характеру та беруть участь в бойових діях на боці відповідної воюючої сторони у складі регулярних та іррегулярних військ, є представниками цієї сторони, тобто діють від імені та в інтересах відповідних урядів, держави, яка їх залучила до бойових дій. Такі комбатанти, відповідно, діють від імені та в інтересах не лише держави, а й відповідного державного утворення, в тому числі військового характеру. Водночас у разі вчинення таких протиправних дій уповноваженою особою держави або юридичною особою, яка знаходиться під ефективним контролем держави чи суб’єкта державної власності, вона несе виключно цивільну відповідальність за отриману вигоду та заподіяну шкоду (ч. 2 ст. 96-4 КК України). Запропоновано усунути таку колізію шляхом виключення з п. 4 ч. 1 ст. 96-3 КК України вказівку на ст. 438 цього Кодексу.