Право на правомірне спричинення шкоди як природнє право людини: роздуми про правову природу обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння

Автор(и)

  • Г. М. Андрусяк кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права і процесу Волинського національного університету імені Лесі Українки, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.81.2.39

Ключові слова:

природнє право, обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, необхідна оборона, спричинення шкоди, кримінальна відповідальність, соціальний натуралізм, комплекс сваволі та ілюзій, кримінальне правопорушення, соціопатична особа, кримінальне право

Анотація

У статті право особи на спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам за наявності фактичного складу обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, розглядається як природнє право людини. Особа у разі спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам реалізовує правомочності таких природних прав, як право на щастя, право на життя, право на здоров’я, право на честь та гідність. Універсальним у такому випадку є право на щастя (особисте та/або суспільне), яке може переслідувати особа у разі спричинення шкоди за наявності будь-якої обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння. Право на спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам за наявності в діях особи складу обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, реалізується через можливості природних прав людини, а самі правомочності випливають з природного права. З огляду на методологічний підхід соціального натуралізму протиправна поведінка соціопатичної особистості, для якої характерним є комплекс сваволі та ілюзій, зумовлює виникнення стану однієї з обставин, що виключає кримінальну протиправність діяння, є своєрідним пусковим механізмом зворотної реакції особи, до якої така протиправна поведінка адресована. З огляду на те, що в такий спосіб відбувається захист природних прав людини, а сама поведінка відповідає вимогам, що висуваються законодавцем до котроїсь з обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, свідомість та воля особи, яка спричиняє шкоду правоохоронюваним інтересам, не перебувають у стані аномії, у такої особи відсутній комплекс сваволі та ілюзій, а сама особа не є соціопатичною. У разі ексцесу під час захисту своїх природних прав, коли відбувається спричинення тієї шкоди, яка явно не відповідає тій небезпеці, що загрожує цій особі, свідомість та воля вражені комплексом сваволі та ілюзій, а за такі протиправні дії соціопатична особа притягається до кримінальної відповідальності.

Посилання

Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. / Нац. академ. прав. Наук України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Нац. юрид. ін-т ім. Ярослава Мудрого. Харків: Право, 2017. Т. 2 Філософія права. 1128 с.

Головатий С., Козюбра М., Сироїд О. Антологія лібералізму: політико-правничі вчення та верховенство права. Київ: Книги для бізнесу, 2008. 992 с.

Красовський К.Ю. Природні права людини в українському конституціоналізмі: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01; Вищий навч. заклад ун-т економіки та права «Крок», 2021. 253 с.

Антологія української юридичної думки: у 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упоряд.: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко; відп. ред. В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко. Київ: Вид. Дім «Юридична книга», 2002. 568 с.

Рижук Ю.М. Філософія природного права в системі загально-правових засад доктрини прав людини. Наук. вісник Херсонського держ. ун-ту. Серія: юрид. науки. 2018. Вип. 3 Т. 1. С. 25–29.

Столяр Т.В. Правова природа реалізації особою права на необхідну оборону в умовах військового конфлікту в Україні. Публічне право. 2019. № 2 (34). С. 87–92.

Столяр Т.В. Перевищення меж необхідної оборони: поняття, ознаки та види відповідальності в разі виникнення ексцесу. Юридичний часопис Нац. Академ. Внутр. справ. 2015. № 2 (10). С. 88–98.

Гаврищак Л., Борисенко З. Щастя як психологічна категорія. Проблеми гуманітарних наук: збірн. наук. праць Дрогобицького держ. пед. ун-ту ім. Івана Франка. Серія «Психологія». 2019. № 45. С. 39–51.

Михальчишин Г. Психологічний аналіз уявлень про щастя та його переживання особами юнацького віку. Вісник Львівського ун-ту. Серія «Психологічні науки». 2018. Вип. 2. С. 73–80.

Лютак О., Федик О. Щастя як соціально-психологічний феномен. Збірник наукових праць: психологія. 2019. Вип. 24. С. 68–76.

Костенко О.М. Основне питання правознавства з позиції соціального натуралізму. Проблеми філософії права. 2013. Т. 1. С. 71–78.

Костенко О.М. Основи соціально-натуралістичної юриспруденції та кримінології: монограф. Одеса: Вид. дім «Гельветика», 2021. 140 с.

Костенко О.М. Концепція «соціопатичної особистості» в кримінології. URL: http://surl.li/kzgcv (дата звернення: 01.09.2023).

Костенко О. Соціальний натуралізм – світогляд майбутнього. Вісник Національної академії наук України. 2006. № 10. С. 33–38.

Костенко О.М. Культура і закон – у протидії злу: монограф. Київ: Атіка, 2008. 352 с.

Костенко О.М. У світлі соціального натуралізму (вибране): вибрані твори. Київ: Паливода А.В., 2020. 812 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-04-08

Номер

Розділ

Розділ 8. Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право