Стійкість публічного адміністрування в Україні: аналіз детермінант

Анотація

Стаття присвячена обґрунтуванню тезису про те, що інститут публічного адміністрування в Україні не виявляє властивостей стійкості, тобто наразі не здатний ефективно протистояти змінам, тискам чи викликам сьогодення.

Уточнено, що сучасна інтерпретація змісту та сутності публічного адміністрування в Україні має два парадигмальних аспекти (науковий та нормативний), різниця між якими суттєво різниться орієнтаційними, методологічними, фокусними та цільовими характеристиками. Аналізуючи окремі положення законодавства України, можна спостерігати динаміку їхнього поступового зближення, що свідчить про збалансований та ефективний підхід до управління публічними справами. Однак нормативної фіксації означений інститут так не здобув, а подальший його розвиток об’єктивується реформуванням інституту публічної служби, оптимізацією точкових аспектів діяльності органів виконавчої влади та окремо місцевого самоврядування. В обґрунтування характеристики інституту публічного адміністрування в Україні з точки зору прихованої стійкості також вказується, що: 1) довіра громадян до виконавчих органів та органів місцевого самоврядування залишається на низькому рівні і стабільного підвищення цього індикатора поки не спостерігається; 2) рівень життя громадян України є вкрай низьким та відсутньою є відчутна динаміка до його покращення; 3) діяльності публічних адміністрацій досі не відповідає стандартам Програми SIGMA.

Визначено, що стійкість інституту публічного адміністрування в Україні можна також визначати за показниками ефективності управління суспільними справами.

Узагальнено, що стійкість, яку можна спостерігати на перший погляд, приховує деякі недоліки та неефективності у системі управління публічними справами, наслідком чого маємо як відсутність чіткої відповідальності та ефективного моніторингу, так і високий ризик корупції, зловживань владними повноваженнями, соціальних напружень тощо.