Місце судового правозастосування у процесі реалізації норм права (на прикладі правозастосовчої діяльності адміністративних судів та судів, до компетенції яких віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення)
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.81.2.17Ключові слова:
судове правозастосування, стадії правозастосування, судове застосування як обов’язкова стадія реалізації норм права, судове застосування як факультативна стадія реалізації норм праваАнотація
У статті дискутуються питання характеристики судового застосування норм права як стадії реалізації цих норм. Зазначається, що судове правозастосування ані в адміністративному судочинстві, ані у процесі розгляду судом справ про адміністративні правопорушення не може розпочинати процес реалізації правових норм. В першому випадку звернення до адміністративного суду відбувається як елемент захисту прав певного суб’єкта, тобто дії для реалізації належного їй права вже здійснювались цим суб’єктом і з якихось причин (найчастіше – з причин їх порушення суб’єктами владних повноважень) не були реалізовані та потребують втручання судової гілки влади. У другому випадку (в адміністративно-деліктних провадженнях) участь суду також є продовженням певних відносин, які вже виникли (коли були порушені заборони) і потребують реакції держави. В обох випадках судове застосування також і не завершує процес правореалізації, адже передбачаються ще подальші дії (добровільні або примусові) з виконання судових рішень. Дослідивши наукові погляди на стадійність реалізації правових норм, автор пропонує спрощену її модель (щодо судового правозастосування в порядку адміністративного судочинства), в якій судове застосування може поставати як друга стадія процесу реалізації правових норм (перша – невдала (через перепони чи будь-які інші причини) спроба реалізації у формах «виконання», «використання» чи «дотримання», друга – звернення до адміністративного суду та дії останнього із судового застосування). Висловлюється авторська позиція щодо обов’язковості чи факультативності судового правозастосування як стадії правореалізації. Зазначається, що правозастосовча діяльність адміністративного суду не може бути визнана обов’язковою стадією з позиції ініціативи її початку, адже закріплене право на судовий захист може бути не реалізовано суб’єктами приватного права. Натомість у разі наявності такого звернення до суду за захистом – його розгляд є обов’язковим. Судове правозастосування є обов’язковим у випадках необхідності захисту інтересів держави та підтримання правопорядку. Зокрема у випадку скоєння адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції суду, судове правозастосування є обов’язковим, якщо для його здійснення є всі необхідні умови. Дискутується положення про незацікавленість правозастосовувачів у кінцевих результатах свого правозастосування стосовно судового правозастосування, зважаючи на особливість правозастосовувача – суд, який як представник судової гілки влади, що є однією з гілок державної влади, має певний опосередкований інтерес щодо результатів свого правозастосування (зацікавленість з позиції глобального інтересу – забезпечення дії справедливості).
Посилання
Перепелюк А.М. Механізм застосування права: структура та критерії ефективності (загальнотеоретичний аспект): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 /
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2016, 224 с.
Кельман Л.М. До питання про співвідношення понять правозастосовної діяльності та реалізації права: теоретико-правовий аспект. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2017. № 4. С. 31–41.
Коломоєць Т.О. Вступ до навчального курсу «Адміністративне право України»: [навч. лекція] / Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков. Київ: Ін Юре, 2014. 240 с.
Коломоєць Т.О. Адміністративне право України: [підручник] / Коломоєць Т.О., Лютіков П.С., Меліхова О.Ю.; [за заг. ред. Т. О. Коломоєць]. [вид. 2, змін. і доп.]. Київ : Істина, 2012. 528 с.
Курс адміністративного права України: [підручник] / [Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Пастух І.Д. та ін.] ; за ред. В.В. Коваленка. Київ: Юрінком Інтер, 2012. 808 с.
Копитова О.С. Теоретико-правові засади судового правозастосування : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / Національна академія внутрішніх справ. Київ, 2021, 524 с.
Бобрешов Є.Г. Судове правозастосування в Україні: проблеми теорії і практики: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2011, 20 с.
Молодецький Р.А. Судове правозастосування як особливий вид правореалізації (в аспекті тлумачення договору). Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип. 59. С. 233−240.
Мельничук С.М. Поняття судового правозастосування як правової форми здійснення функцій держави. Право і Безпека. 2015. 3(58). С. 42–46.
Кравченко М.Г. Застосування норм права: мета, стадії, система вимог до правозастосовчого акту. Київський часопис права. 2023. №1. С. 31−35.
Лук’янова Г.Ю., Серкевич І.Р. Застосування норм адміністративного права та механізм їх реалізації: теорія та практика. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2019. №24. С. 115−121.
Болокан І.В. Теорія реалізації норм адміністративного права: монографія. Запоріжжя: Видавничий дім «Гельветика», 2017. 560 с.
Загальна теорія права. Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. Київ: Ваіте, 2015. 392 с.
Збірник постатейних матеріалів до Кодексу адміністративного судочинства України: 2018–2021 роки. Верховний Суд. 2022. 442 с. URL: https://www.pravojustice.eu/storage/app/uploads/public/63f/e2f/db7/63fe2fdb7d563037152357.pdf?fbclid=IwAR1RriOcJ0i2QsK1AsWHq6ZnTtgUGQp6TuoJf-FUGZ9-cleKZXlnkNS4O2c (дата звернення: 21.12.2023).
Бєлов Д.М., Громовчук М.В., Білак О.П. Міжмуніципальне співробітництво в структурі транскордонного співробітництва. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 72(4). 2022. С. 226-231.
Легеза Є.О., Бєлов Д.М., Деякі особливості правового регулювання статусу Державної служби фінансового моніторингу України. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 73(5). 2022. С. 51–56.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Є. В. Дояр
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.