Забезпечення екологічної безпеки в сільському господарстві

Анотація

В статті розглянуто позицію Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН щодо підтримки виходу сільського господарства на рівень екологічно безпечного сталого розвитку. Це є вельми актуальним, у зв’язку з тим, що на даному етапі розвитку цивілізації спостерігається збільшення споживання природних ресурсів, що приводить до екологічного навантаження на сільськогосподарські системи і, як наслідок, виникають різного роду проблеми щодо забезпечення екологічної та продовольчої безпеки, вирішення яких потребує комплексного підходу.

В статті досліджено за якими напрямами здійснюється правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в сільському господарстві і проаналізовано чинне законодавство за наступними критеріями: забезпечення екологічної безпеки в ході використання окремих природних ресурсів при здійсненні сільськогосподарської діяльності: землі, води, атмосферного повітря тощо; забезпечення екологічної безпеки в процесі застосування допоміжних засобів при здійсненні сільськогосподарської діяльності: агрохімікатів, пестицидів тощо. Наступні групи: забезпечення екологічної безпеки в процесі використання техніки, технологій, обладнання, новітніх розробок тощо при здійсненні сільськогосподарської діяльності та забезпечення екологічної безпеки при утилізації відходів сільського господарства, буде детально проаналізовано в подальших наукових роботах. Варто зазначити, що в кожній виділеній групі можливий внутрішній розподіл за окремими ознаками. Приділено особливу увагу питанням щодо правового регулювання забезпечення екологічної безпеки в процесі використання землі, адже вона є основним засобом сільськогосподарського виробництва.

В роботі окрема увага приділена аналізу законодавства щодо забезпечення екологічної безпеки в процесі використання пестицидів і агрохімікатів при здійсненні сільськогосподарської діяльності, оскільки екологічна і продовольча безпека напряму залежить від їх застосування. Зазначено, що деякі положення є спірними, не мають конкретних вимог щодо забезпечення екологічної безпеки і не відповідають сучасним вимогам сталого розвитку сільського господарства.

Розглянуто поняття сталого сільського господарства та запропоновано екологічно безпечні, природні методи підвищення врожайності і боротьби зі шкідниками. Зазначено, що для розвитку сталого сільського господарства всі вказані методи повинні знайти своє відображення в екологічній політиці держави і, згодом, в законодавстві.