Напрями вдосконалення техніки нормопроєктування у сфері державної регуляторної політики у контексті підвищення ефективності стимулюючого правового режиму господарювання

Анотація

Обґрунтовано, що саме регуляторним актом закладається майбутня модель правового регулювання господарських відносин із використанням комплексу правових засобів стимулюючого характеру. Доводиться, що саме від ефективності організації та здійснення регуляторної діяльності залежить ступінь дієвості стимулюючого правового режиму господарювання. Встановлено, що попри очевидну мету як регуляторної, так і правотворчої діяльності досягти підвищення ефективності правового регулювання певних груп суспільних відносин, обрання для цього менш економічно витратного способу правового впливу є особливою ознакою регуляторної діяльності. Виявлено непоодинокі випадки, коли держава, використовуючи різні техніко-юридичні прийоми, виключає з-під сфери дії Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» групи суспільних відносин, регулювання яких здійснюється із використанням системи правових норм, що є невід’ємним елементом стимулюючого правового режиму господарювання. Стверджується, що обрані державою техніко-юридичні прийоми не завжди відповідають правовій визначеності, «якості закону», які складають сутність принципу верховенства права, що нівелює мету правового регулювання суспільних відносин у прогнозований спосіб. Встановлено, що виключення з-під сфери дії Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» значного кола суспільних відносин створило передумови для підготовки більшості нормативно-правових актів, які, у тому числі визначають засади впровадження стимулюючого правового режиму господарювання, в обхід вимог, що висуваються до регуляторної діяльності. Обґрунтовано положення про доцільність приведення техніко-юридичних прийомів визначення сфери застосування Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» у відповідність до засад техніки нормопроєктування, втілених у Законі України «Про правотворчу діяльність». Обґрунтовано положення щодо закріплення у ст. 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» норми про, те що виключення з-під сфери дії цього Закону відбуваються лише шляхом внесення змін до цього Закону.