Особливості захисту права власності, їх специфіка застосування до об’єктів

Анотація

У статті досліджено питання щодо особливостей захисту права власності, їх специфіка застосування до об’єктів.

Стаття 13 Конституції України проголошує, що засадничим принципом у сфері захисту права власності є положення про те, що держава забезпечує рівний захист всіх суб’єктів права власності. Останніми роками питання про захист права власності набуло важливого теоретичного і практичного значення. Аналіз сучасної судової практики свідчить, що немає єдиної позиції судових органів з вирішення спорів, пов’язаних з порушенням права власності. Суди загальної юрисдикції і господарські суди, розглядаючи спори, пов’язані із захистом порушених прав, неоднозначно застосовують норми чинного законодавства, тому невизначеність судових органів в питанні одноманітного застосування положень цивільного права до спорів даної категорії призводить до порушення конституційних прав власників.

Наголошено на тому, що захист права власності представляє собою комплекс цивільно-правових засобів, які застосовуються у зв’язку з порушенням права власності і які спрямовані на відновлення порушених правовідносин власності, подолання перешкод для їх нормального функціонування та компенсацію завданих власникові збитків.

Як висновок, сказано про те, що захист права власності виступає як самостійне суб’єктивне право, яке виникає в той момент, коли виникає загроза його порушення чи оспорювання. Це право включає в себе правомочності, кожна з яких передбачає активне здійснення позитивних дій.

У сфері правовідносин, пов’язаних із захистом права власності, об’єктами захисту виступає право власності. Саме це право можуть піддаватися порушенню з боку інших осіб, і саме для їх захисту цивільним законодавством передбачено різні способи, які особа може використовувати для захисту своїх порушених або оспорюваних прав.

Суб’єктами правовідносин, пов’язаних із захистом права власності, є, з одного боку, особи, які мають права власності до конкретного об’єкта, і особи, які утримують в себе майно згідно з відповідними договорами чи законами, і які, відповідно до правових норм, мають право вимагати захисту своїх порушених суб’єктивних прав. З іншого боку, це особи, дії яких призвели до неправомірного порушення суб’єктивних прав.