Класифікація обмежень здійснення суб’єктивних сімейних прав

Анотація

Одним із традиційних способів пізнання будь-якого явища є його класифікація, що становить собою логічний процес поділу на певні види за конкретними критеріями. Проведення класифікації дає можливість сформувати основу для спеціального дослідження реалізації обмеження здійснення суб’єктивних сімейних прав. Класифікацію обмежень сімейних прав у працях фахівців у галузі сімейного права досліджено достатньо фрагментарно, оскільки до недавнього часу ця тематика не привертала до себе увагу з боку науковців. Натомість, на погляд авторки, завдяки класифікації як особливому методу можна розкрити поняття обмеження суб’єктивного сімейного права; виявити співвідношення категорій «межі сімейного права» та «обмеження здійснення сімейного права»; розглядати «обтяження сімейних прав» як окремий різновид індивідуальних обмежень здійснення суб’єктивних прав, які встановлюються щодо сімейних прав майнового характеру.

Класифікація обмежень здійснення суб’єктивних сімейних прав може здійснюватися за різними критеріями. Проте в статті сфокусовано увагу на критерії «підстави встановлення», оскільки за його допомогою можна визначити сутність та ознаки різновидів таких обмежень. Авторкою виокремлені та охарактеризовані такі види обмежень здійснення сімейних прав як нормативні (законодавчі) та індивідуальні. В свою чергу, кожен із досліджених різновидів обмежень здійснення сімейних прав також не є однорідним і включає у себе певні підвиди. Зокрема, нормативні обмеження здійснення сімейних прав за сферою застосування згруповано на: загальні нормативні межі, що визначаються основними засадами здійснення суб’єктивних сімейних прав; загальні нормативні межі здійснення суб’єктивних сімейних прав, що визначаються загальними положеннями сімейного права і стосуються здійснення будь-яких сімейних прав; спеціальні нормативні межі здійснення суб’єктивних сімейних прав, що визначаються спеціальними положеннями сімейного права і стосуються здійснення окремих видів сімейних прав. У свою чергу, індивідуальні обмеження здійснення суб’єктивних сімейних прав в результаті деталізації критерію підстав їх встановлення поділено на встановлені сімейними договорами та встановлені індивідуальними правовими актами (рішеннями суду, актами органів опіки та піклування тощо).

За допомогою застосування методу класифікації, авторка констатує, що встановлення обмежень певного суб’єктивного сімейного права слід розглядати як звуження свободи поведінки особи, що наділена відповідним правом.