Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні до суду в Україні в радянський період

Автор(и)

  • М. В. Джуга аспірант кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.81.1.28

Ключові слова:

цивільний процес, еволюція нотаріату, радянський період, судовий контроль, оскарження нотаріальних дій

Анотація

Стаття присвячена судовому контролю за нотаріальною діяльністю у часи радянського панування на українських землях та покликана проаналізувати історію оскарження до суду нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні за радянським нотаріальним та процесуальним законодавством. Відзначається, що на поч. ХХ ст., коли проголошувалися незалежні держави в Україні політичне керівництво реформуванням нотаріату не займалося, а тому певний час імперське законодавство (Австро-Угорщини та Росії) регламентувало інститут судового контролю за вчиненням нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні. Проте, поразка в радянсько-українській війні (1917–1921 рр.) призвела до початку радянського етапу в історії українського нотаріату.

Вказується, що на перших етапах радянської влади інститут нотаріату занепадав, оскільки не були сформовані передумови для діяльності нотаріуса, але із початком нової економічної політики потреба в нотаріусах знову виникла, що актуалізувало розробку механізмів судового контролю за їхньою діяльністю. Стверджується, що радянський інститут оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, запроваджений ЦПК 1924 р., майже повністю базувався на законодавстві царської Росії. Проте, головною відмінністю стало те, що скарги на дії нотаріусів з приводу вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні почали подаватися за правилами цивільного процесу. Такі справи законодавцем були віднесені до справ окремого провадження, оскільки вони не передбачали вирішення спору про право цивільне, щодо якого учинялася нотаріальна дія.

Істотних змін інститут оскарження до суду нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні зазнав після прийняття ЦПК УРСР 1963 р., де було передбачено за результатами розгляду скарг на нотаріусів по суті виносити рішення, а не ухвалу суду. За таким рішенням суд міг скасувати вчинену нотаріальну дію або зобов’язував нотаріуса (посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії) її вчинити.

Стверджується, що радянська модель оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні до суду діяла в Україні ще тривалий проміжок часу, бо зберігало чинність радянське процесуальне законодавство, а нотаріальне законодавство України в плані судового контролю за нотаріальною діяльністю фактично нагадувало радянське.

Посилання

Шевчук Л. Інститут нотаріату в Західноукраїнській народній республіці. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2018. Випуск 67. С. 77–84.

О суде: декрет СНК УССР от 19 февраля 1919 года. Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. Киев: Издание Народного Комиссариата Юстиции, 1919. С. 155.

Нелін О.І. Становлення і розвиток інституту нотаріату в Україні (історико-правовий аспект). Юридична Україна. 2012. № 7. С. 11–45.

Гойхбарг А.Г. Курс гражданского процесса. Москва-Ленинград: Государственное издательство, 1928. 320 с.

Гражданский Процессуальный Кодекс. Текст и практический комментарий. Практика Верховных Судов УССР и РСФСР и литература по Гр. Процессу по 1 ноября 1925 г. / [Сост. Ф. Шостя]; ред. и пред. А.И. Строева. [изд. 2-е доп. и перераб.]. Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1925. 367 c.

Желіховська Ю.В. Історія виникнення та розвитку нотаріату в Україні. Молодий вчений. 2014. № 11. С. 155–160.

Разъяснения Пленума Верховного Суда УСРР от 5 января 1925 г. Вестник Советской Юстиции. 1925. № 2. С. 76.

Історія держави і права України. Частина 2: підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.; За ред. акад. Академії правових наук України А.Й. Рогожина. Київ: Ін Юре, 1996. 448 с.

Цивільний процесуальний кодекс УСРР. [в редакції 11 вересня 1929 року]. Харків: Юридичне видавництво НКЮ УСРР, 1930. 149 с.

Цивільно-процесуальний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1502-06/ed19960202#Text (дата звернення: 12.12.2023).

Чепец О. Советский нотариат в Украине: общая характеристика и особенности. Legea si Viata. 2017. № 10/2(310). С. 85–89.

Про державний нотаріат: Закон Української РСР від 25.12.1974 № 3377-VIII. Відомості Верховної Ради Української РСР. 1975. № 1. Ст. 4.

Про внесення змін і доповнень до законодавства Української РСР у зв’язку з прийняттям Закону Української РСР «Про державний нотаріат»: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 25.04.1975 № 3764-VIII. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/p753764?an=2&ed=1975_04_25 (дата звернення: 12.12.2023).

Долинська М.С. Становлення та розвиток правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні: монографія. Львів: ЛьвДУВС, 2015. 988 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-03-27

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право