До питання захисту права власності та визначення суб’єктів користування майном: аналіз судової практики

Анотація

У статті висвітлено судовий спосіб захисту права власності та визначено суб’єкти користування на прикладі аналізу судової практики. Визначено взаємозв’язок права власності та права користування, порядок слідування головної речі та приналежної. Наведені приклади судової справи в частині визначення судом права власності та суб’єктів права користування. Проаналізовано питання права власності в контексті ключових аспектів правовідносин між суб’єктами цивільного права. Актуалізовано положення про те, що саме ставлення держави до питання права власності визначає ознаки пануючого режиму в країні, та свідчить про розвиненість громадянського суспільства. Непорушність права власності та рівень його захисту, є своєрідним лакмусовим папірцем, який визначає рівень демократичності суспільства та ставлення держави до основних права людини та громадянина. Так, частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта). Аналіз судової практики свідчить про те, що розгляд та вирішення цивільних справ у сфері порушення права власності ускладнюється недосконалістю правової системи, необхідністю поліпшувати та змінювати існуюче законодавство в даній сфері. Визначено, що переважно звертаються особи до суду внаслідок порушень, пов’язаних з відсутністю реєстрації права власності на нерухоме майно, втрату правовстановлюючих документів, отримання правовстановлюючих документів неналежними суб’єктами, наявністю у складі нерухомого майна самочинних об’єктів, тощо.