Становлення конституційно-правових засад та гарантій права на безпечне довкілля в Україні
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.81.1.22Ключові слова:
конституційні засади, гарантії, право на безпечне довкілля, закон, охорона довкілляАнотація
У науковій статті досліджено становлення конституційно-правових засад та гарантій права на безпечне довкілля в Україні. Обґрунтовано, що важливість охорони навколишнього середовища як ключове питання постало одразу із активним використанням людиною природніх ресурсів. Ґрунтовний історичний екскурс та компаративний аналіз розвитку правового регулювання захисту права на безпечне довкілля надав можливість виокремити шість основних періодів на теренах України.
Виявлено, що ключова історична правова пам’ятка України – «Руська правда» є тим актом, з яким ми пов’язуємо початок першого історичного періоду розвитку правового регулювання захисту права на безпечне довкілля. Перший історичний період характеризується переважно звичаєвим регулювання охорони довкілля, фрагментарністю та обмеженістю правових інструментів захисту. Наявні норми переважно захищали права власників землі та тварин. Доведено, що під час розвитку козацької державності на українських землях зберігся підхід до звичаєвого регулювання охорони окремих природних ресурсів. При цьому на практиці було поширеним екстенсивне природокористування, зокрема скотарство та землеробство, що доволі швидко виснажували екосистеми, навіть призводили до їх знищення.
Доведено, що третій етап історичного розвитку розпочався у 1917 році і пов’язаний із змінами у політичній організації та перебудові державних інституцій, появі перших актів конституційного рівня і гарантування окремих інструментів у сфері охорони довкілля. Обґрунтовано, що четвертий історичний етап розпочався із 1960 року та тривав до 1990 року, характеризувався переходом від регулювання використання природних ресурсів до прийняття природоохоронних норм та становлення конституційних гарантій саме охорони довкілля. П’ятий етап (1991 р. – 2022 р.) розпочався з незалежністю нашої держави, внесенням суттєвих змін до врегулювання процесів користування ресурсами природи, охорони довкілля із врахуванням європейських і міжнародних підходів. У цей період була сформована сучасна екологічна політика, що мала на меті гарантувати реалізацію конституційних гарантій по забезпеченню захисту довкілля.
Доведено, що шостий період розвитку (сучасний, розпочався із 24 лютого 2022 року і триває досі), зумовлений повномасштабним вторгненням, завданням непоправної шкоди довкіллю через воєнні злочини та потребою зміни природоохоронного законодавства для реагування на сучасні виклики і загрози, відновлення та збереження природних ресурсів.
Посилання
Діденко Т.І. Ґенеза українського екологічного законодавства: від радянської доби до сучасності. Вісник Запорізького національного університету. 2013. 2 (1). С. 90–98.
Кондратенко Д.Ю. Генеза законодавства, що регулює відносини у сфері обліку земель. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Випуск 5. Том 1. С. 115–120.
Бурдін М.Ю. «Устав на волоки» та зміни у правовому регулюванні аграрних відносин у землях Великого князівства литовського та Речі Посполитої. Науковий вісник публічного та приватного права. 2017. Вип. 5. Т. 1. С. 13–17.
Шульга М. Історико-правовий аспект використання кормових угідь як різновиду права землекористування. Екологічне право України. 2017. № 1-2. С. 74–81.
Кузнецова Л.В. Ґенеза громадських організацій охорони навколишнього природного середовища. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 4. С. 26–28.
Булгаков А.О. Закон «Про охорону природи Української РСР» 1960 року – новий етап комплексного врегулювання раціонального використання та охорони земель. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2014. Вип. 5. Т. 1. С. 16–19.
Гетьман А.П. Витоки науки екологічного права України. Проблеми законності. 2009. № 100. С. 165–174.
Панченко О.В., Проскура Т.Б. Кодифікація екологічного законодавства: світовий досвід та українські перспективи. Молодий вчений. 2017. № 3 (43). С. 549–554.
Каракаш І.І. Актуальні проблеми систематизації сучасного екологічного законодавства України. Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. Вип. 80 / редкол.: В.В. Завальнюк (голов. ред.) та ін. Одеса: Гельветика, 2018. С. 63–71.
Російська агресія завдала збитків довкіллю України на понад 36 мільярдів євро. URL: https://tsn.ua/ato/rosiyska-agresiya-zavdala-zbitkiv-dovkillyu-ukrayini-na-ponad-36-milyardiv-yevro-2172148.html (дата звернення: 25 грудня 2023 р.).
Громовчук М.В., Бєлов Д.М., Принцип гуманізму, як основоположний принцип побудови сучасної правової держави. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2021. Випуск 65. С. 46–50.
Данко В.Й., Бєлов Д.М. Правові позиції Конституційного Суду України: аналіз правової доктрини. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 73(5). 2022. C. 174–182.
Бєлов Д.М. Бєлова М.В. Система захисту прав і свобод людини і громадянина: доктринальні та нормативні основи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2022. Вип. 74. С. 85–90.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 А. М. Савчин
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.