Принципи обмеження прав і свобод крізь призму забезпечення безпеки людини

Анотація

У статті досліджено основні принципи обмеження прав і свобод крізь призму забезпечення безпеки людини, охарактеризовано мету таких обмежень в сучасних умовах розвитку України як правової держави. Зазначено, що можливість обмеження свободи являє собою захід державного впливу, покликаний забезпечити безпеку громадян у критичних ситуаціях, що створюють небезпеку для їхнього життя, здоров’я і благополуччя. Особливо значущим такі обмеження є сьогодні, коли і Україна як окремо взята країна, і весь світ загалом, зважаючи на раніше згадану глобалізацію, стоять перед безліччю загроз, і військових (зважаючи на триваючу війну з боку РФ), і соціально-економічних (до яких можна зарахувати масштабні руйнівні наслідки війни, вимушену міграцію, демографічну кризу тощо), і епідеміологічних (наймасштабнішою з яких останніми роками стала пандемія, спричинена коронавірусом). Наголошено, що обмеження свободи можна розуміти як у вузькому сенсі – за допомогою застосування заходів, що виходять від держави, так і в широкому. Людина обмежена у своїх діях найрізноманітнішими чинниками, як-от: моральні норми, думки оточення і багато іншого, з чим у повсякденному житті люди найчастіше безпосередньо стикаються. за змістом цих положень свобода людини в суспільстві не абсолютна: людина обмежена тією мірою, якою це дає змогу не завдавати шкоди суспільству і не перешкоджати іншим людям у здійсненні належних їм прав. З одного боку, це зумовлює можливість обмеження державою прав і свобод людини, що само собою має негативну тенденцію, а з іншого – через обмеження забезпечується правопорядок, що зумовлює дотримання прав людини і дозволяє суспільству нормально функціонувати. Обов’язковою умовою обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є те, що воно може відбуватися лише на підставі та у випадках, визначених у законі, і, як правило, за рішенням суду. У національному законодавстві закріплено процесуальний порядок здійснення такого обмеження. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи залежно від фактичних обставин уповноважені самостійно або через звернення до суду обирати способи забезпечення національної безпеки. Деякі закріплені в Конституції України права в принципі не можуть бути обмежені. Серед них – право на життя, на охорону гідності, на свободу віросповідання та захист приватного життя. Проаналізувавши наведені вище права, зроблено висновок, що закон не передбачає обмеження тих прав, реалізуючи які, людина не може перешкоджати іншим у здійсненні належних їм прав, або ж просто становити небезпеку для інших людей (на відміну, наприклад, від обмеження права на вільне пересування заражених коронавірусом чи осіб, які ухиляються від мобілізації). На цій підставі сформульовано принципи, згідно з якими вжиті заходи щодо забезпечення безпеки не можуть обмежувати всі наявні в людини права і свободи, особливо коли йдеться про такі основоположні, як право на життя, це, зокрема, принципи: пропорційності, економічної ефективності та регламентації запроваджуваних обмежень.