Правова комунікація органів державної влади як засіб взаємодії в інформаційно-правовому просторі

Анотація

У статті авторами проведено наукове дослідження комунікації як правового явища, здійснено аналіз національного законодавства щодо правової комунікації в Україні, зроблено компаративний аналіз особливостей правової комунікації в Естонії, Норвегії, Швеції. Також безпосередньо з’ясовано поняття «правова комунікація», виокремлено проблеми правової комунікації в Україні. Виокремлено групи комунікації в галузі юриспруденції на законодавчу, судову, адвокатську, наведено зарубіжний досвід здійснення правової комунікації зазначених видів. Наголошено, що ефективна правова комунікація між органами державної влади та громадянським суспільством є важливим проявом демократичного розвитку країни. Саме через таке явище як правова комунікація відбувається зворотній зв’язок, коли влада може не лише краще інформувати суспільство про свою діяльність, а також й дізнається про оцінку цієї діяльності з боку активних верств населення, що представляють інституції громадянського суспільства. Автори доходять висновку, що сучасна правова комунікація – одна з необхідних умов успішного управління та функціонування держави. Результатом комунікативної взаємодії є створення основних адміністративно-політичних і управлінських інститутів, формування взаємодії влади і населення. Комунікація між органами державної влади та соціумом, запровадження комунікаційних стандартів у процесі обміну інформацією в суспільстві, що ґрунтується на принципово нових засадах рівного, взаємовідповідального діалогу - невід’ємна умова демократичного розвитку держави, становлення громадянського суспільства. Визначено, що якісна та результативна правова комунікація, що здійснюється державою, залежить від чинної нормативно-правової бази та від її відповідності сучасним викликам і проблемним аспектам суспільного життя, на які така комунікація спрямована. Саме державна правова комунікація є регулюючим і координуючим механізмом у взаєминах держави і суспільства, забезпечуючи стабільність і ефективність функціонування суспільного організму в цілому.