Чоловіки як потерпілі від домашнього насильства: аспекти правового регулювання

Анотація

Репрезентована стаття присвячена правового регулювання запобігання та протидії домашнього насильства щодо чоловіків в Україні. Вказано на відсутність належної уваги наукової правової доктрини до проблем домашнього насильства особливо щодо конотації чоловіків як потерпілим від цього деаксіологічного явища.

Мотивовано, що особливістю соціально-правового становища чоловіків як потерпілих від домашнього насильства є те, що вони часто зіштовхуються із суспільними стереотипами і ускладненими викликами, пов’язаними з недостатнім визнанням їхньої уразливості через соціокультурні уявлення про традиційні ролі гендеру. Суспільство часто навмисно або опосередковано ставить чоловіків у ролі «сильної половини», що може призводити до стигми і внутрішніх конфліктів, які ускладнюють виявлення фактів домашнього насильства.

Звергнуто увагу на поширення гендерного «стереотипу домашнього насильства».

Доведено, що соціокультурні стереотипи, які приписують чоловікам ролі сильних, непохитних та самодостатніх, ускладнюють можливість визнання та прийняття своєї вразливості.

У статті вказано що латентність такого негативного явища серед чоловіків зумовлена також тим, що соціальна реакція може бути підкріплена відсутністю відповідних ресурсів і служб, які спеціалізуються на підтримці чоловіків, і відсутністю широкої свідомості про їхню проблему серед громадськості. Чоловіки, що стають потерпілими від домашнього насильства, часто відчувають глибокий страх того, що їм не повірять або не зрозуміють, він обумовлений складнощами у сприйнятті суспільством образу чоловіка-жертви, який суперечить традиційним уявленням про чоловічу силу та самостійність.

Умотивовано юридичну потребу спеціального правового регулювання щодо чоловіків-потерпілих від домашнього насильства базується на визнанні того, що чоловіки також можуть стати об’єктом насильства та потребують захисту і підтримки соціально-правових механізмів. Запропонований комплекс таких заходів, що включають превентивні, психологічні, правові, соціокультурні та організаційно-управлінські сфери.