Фінансування Збройних Сил України в умовах воєнного стану: євроінтеграційний вектор

Анотація

В умовах російської агресії стан фінансування Збройних Сил України є важливим з огляду на безпосередній вплив на результат бойових дій, майбутнє країн Європи та на подальше просування України євроінтеграційним шляхом.

Базою адміністративно-правового регулювання фінансування сектору безпеки й оборони, у т. ч. ЗСУ є: Стратегія воєнної безпеки України, Стратегія національної безпеки України, Закон України “Про національну безпеку України”, щорічні закони “Про Державний бюджет України”. У результаті проведеного аналізу встановлено, що протягом 2016−2021 рр. бюджетне фінансування Міністерства оборони України становило 2,1−2,4 % до обсягу ВВП або 2,5−2,9 млрд дол. США, тоді як обсяг видатків на аналогічні цілі становлять у США – 600−650 млрд дол., у Китаї ─ 215−250 млрд дол., в країні-агресорі – 70 млрд дол. Тільки у 2022 році вказаний обсяг видатків в Україні досягнув 21 %, орієнтовно стільки ж планується профінансувати і у 2024 р. (1693 млрд грн). Серед основних проблем у сфері фінансування ЗСУ виокремлено такі: бюджет України не є бюджетом розвитку; обсяги бюджетних видатків залежать від благодійної, гуманітарної та міжнародної технічної допомоги; неефективна структура видатків оборонного бюджету; відсутність об’єктивних можливостей зростання власних доходних джерел.

Ці недоліки стали однією з причин неготовності України до захисту своїх кордонів та суттєвих втрат під час російської агресії протягом 2022-2023 рр. Це переконує у необхідності дотримання чинного законодавства України, яке поєднує адміністративно-правові і фінансово-правові засади регулювання сфери безпеки і оборони в Україні у т. ч. ЗСУ.

Досягнути зростання обсягів доходних джерел в Україні можна через модернізацію оборонно-промислового комплексу. Важливими і необхідними залишаються трансферти ЄС – це підтверджує необхідність у євроінтеграційному векторі подальшого розвитку нашої держави.

Ще одним напрямом подолання визначених проблем є залучення прямих іноземних інвестицій для повоєнної відбудови через відміну регулюючих важелів. Нарівні з державним вітчизняним фінансуванням та залученням приватного капіталу Україна потребуватиме фінансування інфраструктурних проектів з відповідних фондів ЄС (як публічних коштів), що вимагає максимальної прозорості, підзвітності та контролю.