Дискреційні повноваження адміністративного суду: деякі аспекти розуміння та реалізації

Анотація

Дослідивши загальні положення законодавства, загальнообов’язкові правозастосовні висновки та напрацювання наукового співтовариства, що стосуються дискреційних повноважень адміністративного суду, констатовано, що, незалежно від використання квазі-диспозитивних формулювань зі словами про можливість або право адміністративного суду прийняти процесуальне рішення, наявність підстав для цього покладає на нього обов’язок прийняти це рішення або, у виняткових випадках, належним чином обґрунтувати невідповідність рішення, яке могло бути прийняте, завданням та засадам адміністративного судочинства. Зазначено, що дискреція адміністративного суду не може бути необмеженою та підпорядковується загальним та галузевим принципам, мета адміністративного судочинства та окремих процесуальних інститутів та деяким іншим факторам вищого порядку відносно норми права, що встановлює процесуальний розсуд. Наприклад, зазначено, що не є недопустимими відступи від попередніх рішень, прийнятих тим самим суддею адміністративного суду в однакових чи подібних справах. Обґрунтованим має бути не будь-яке неоднакове правозастосування у межах свободи розсуду адміністративного, а лише відмінність, яка має істотний вплив на спірні права та обов’язки на учасників відповідних правовідносин.

Аргументовано, що свобода розсуду адміністративного суду, яка не обмежена спеціальними законодавчими положеннями, для запобігання свавільним рішенням має супроводжуватись обов’язком належним чином обґрунтувати наявність підстав для прийняття того чи іншого процесуального рішення з посиланням на реальні фактичні обставини, які настільки, наскільки можливо можуть бути виміряні за об’єктивними показниками та перевірені у рамках процедури перегляду відповідного судового рішення. Підкреслено, що це є необхідним для виконання під час реалізації адміністративним судом закріплених за ним дискреційних повноважень загальних вимог щодо наявності раціонального підґрунтя для прийнятого ним рішення, підтвердження його законності та обґрунтованості за допомогою фактів та доказів, за існування яких будь-який інший суддя адміністративного суду з належним рівнем добросовісності та компетентності з відповідних питань мали би достатні підстави прийняти таке саме рішення.