Судовий прецедент у правовій системі України: сучасні підходи до визначення поняття

Анотація

У статті розкрито сучасне поняття правового висновку Верховного Суду та обґрунтовано думку про те, що такий висновок характеризується значною кількістю ознак судового прецеденту.

Проведено огляд наукових підходів до розуміння місця та ролі судового прецеденту взагалі та його присутність у правовій системі України. З’ясовано, які ознаки правової позиції Верховного Суду наділяють її властивостями судового прецеденту, а також доведено постійно зростаюче значення знання та використання правових позиції Верховного Суду у діяльності всіх державних службовців, адвокатів, а також представників інших професій, які у своїй роботі застосовують відповідні норми законодавства.

На підставі проведеного огляду наукових концепцій та підходів до розуміння поняття «судовий прецедент», автором запропоновано удосконалене визначення цього поняття. Доведено, що судовий прецедент (stare decisis) – це сформульований під час розгляду конкретної справи у рішеннях судів вищої інстанції правовий висновок стосовно способу застосування норми матеріального або процесуального права. Аргументовано, що судовий прецедент покликаний забезпечувати формування єдиного підходу у питаннях тлумачення цієї норми, вирішення суперечностей або прогалин законодавчого регулювання та є обов’язковим для застосування під час вирішення судами спорів у схожих правовідносинах.

Автором доведено, що судовий прецедент є джерелом суддівської правотворчості, у процесі якої не створюється нова норма права (правило поведінки), а визначається обов’язковий спосіб застосування норми права, виробляється єдиний підхід до вирішення суперечностей між нормами актів законодавства (подолання колізій) або заповнення прогалини у законодавчому регулюванні. Аргументовано, що певним винятком можна вважати правові висновки, сформовані у процесі застосування судом аналогії закону та аналогії права для унормування встановленої прогалини в законодавчому регулюванні певних суспільно-управлінських правовідносин.