Правова політика та подолання глобальних екологічних викликів

Автор(и)

  • Н. К. Дашковська аспірантка кафедри права Європейського союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого , Україна https://orcid.org/0009-0005-9194-0982

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.80.1.49

Ключові слова:

еколого-правова політика, екологічна держава, екологічна безпека, виклики глобалізації

Анотація

Стаття присвячена теоретичному аналізу правових інструментів регулювання екологічних питань, спрямованих на досягнення найвищого рівня захисту довкілля.

Сучасні глобальні екологічні виклики істотно впливають на еколого-правову політику держави, з одного боку виступаючи, як чинник її формування, а з іншого боку, еколого-правова політика формує напрямки боротьби з такими викликами. Тому необхідно констатувати, що на сучасному етапі еколого-правова політика потребує вдосконалення та модернізації, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях.

Еколого-правова політика є науково обґрунтованою, системною діяльністю уповноважених суб’єктів щодо створення ефективного механізму правового регулювання з метою цивілізованого використання юридичних засобів та механізмів у досягненні таких цілей, як збереження навколишнього середовища та природних систем, підтримання їх цілісності та важливих для життєзабезпечення суспільства функцій, підвищення якості життя та здоров’я населення, покращення демографічної ситуації, забезпечення гарантованості екологічних прав громадян, формування високого рівня правової та екологічної культури суспільства та особистості.

Отже, основними напрямками правової політики у боротьбі з сучасними глобальними екологічними викликами є: створення правового механізму забезпечення сприятливості довкілля; попередження та усунення загрози екологічної небезпеки; удосконалення екологічного законодавства та практики його застосування; активізація боротьби з екологічною злочинністю (екоцид, екологічний тероризм) та підвищення ефективності антикорупційної політики; підвищення еколого-правової культури громадян та формування нового типу особистості, яка є частиною природи та перебуває у подвійних відносинах із навколишнім середовищем, в одному випадку є основним джерелом забруднення, а в іншому – виступає її захисником, здійснюючи природоохоронну діяльність.

Посилання

James Meadowcroft From welfare state to ecostate, in John Barry and Robyn Eckersley. The State and the Global Ecological Crisis. Cambridge: MIT Press, 2004. P. 3–23. URL: https://carleton.ca/polisci/wp-content/uploads/meadowcroft5.pdf (дата звернення 14.12.2023).

Андрієнко М.В., Шако В.С. Сутність державної екологічної політики на загальнодержавному та регіональних рівнях Електронний журнал «Державне управління: удосконалення та розвиток». 2016. № 9. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1051 (дата звернення 14.12.2023).

Peter A. Hall Policy Paradigms, Social Learning, and the State: The Case of Economic Policymaking in Britain. Comparative Politics. Vol. 25, No. 3 (Apr., 1993). Р. 275–296. URL: https://www.jstor.org/stable/422246 (дата звернення 14.12.2023).

Norman J. Vig, Michael G. Faure. Green Giants? Environmental Policies of the United States and the European Union. Policy Sciences. Vol. 40, No. 1 (Mar., 2007), P. 73–78. URL: https://www.jstor.org/stable/25474320 (дата звернення 14.12.2023).

Albert Weale. The New Politics of Pollution. Manchester University Press, 1992. 227 P. URL: https://books.google.com.ua/books?id=99JRAQAAIAAJ&printsec=frontcover&hl=ru&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false (дата звернення 14.12.2023).

Steven Bernstein, The Compromise of Liberal Environmentalism. New York: Columbia University Press, 2001. 269 p. URL: https://www.collectionscanada.gc.ca/obj/s4/f2/dsk2/ftp02/NQ27604.pdf (дата звернення 14.12.2023).

Ambuj D. Sagar, Stacy D. VanDeveer. Capacity Development for the Environment: Broadening the Scope. Global Environmental Politics. August 2005. Р. 14–22 URL: https://www.researchgate.net/publication/24089875_Capacity_Development_for_the_Environment_Broadening_the_Scope (дата звернення 14.12.2023).

Martin Jänicke, Helge Jörgens, Helmut Weidner, The Political System’s Capacity for Environmental Policy National Environmental Policies: A Comparative Study of Capacity-Building, Berlin: Springer Verl. 1997. Р. 1–24. URL: https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-642-60507-9 (дата звернення 14.12.2023).

Blühdorn, Ingolfur. Ecological modernization and post-ecological politics. In Gert Spaargaren, Ar- thur P.J. Mol, and Frederick H. Buttel, eds., Environment and Global Modernity. London: Sage, 2000. Р. 209–228. https://books.google.com.ua/books?id=CCux_UfSwoAC&printsec=frontcov-er&hl=ru#v=onepage&q&f=false (дата звернення 14.12.2023).

Golub, Jonathan. Introduction and overview. Global Competition and EU Environmental Policy. 1998. London: Routledge. P. 1–33. URL: https://books.google.com.ua/books?id=uZb1hc-Tj9QC&print-sec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q&f=false (дата звернення 14.12.2023).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-01-22

Номер

Розділ

Розділ 6. Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право