Гендерна рівність у воєнний час: як війна змінє роль жінок у суспільстві

Анотація

В статті проаналізовано сучасний стан та перспективні шляхи забезпечення гендерної рівності в силах оборони та силах безпеки України. Агресія російської федерації проти України, порушен- ня внаслідок цього територіальної цілісності, суверенітету, посягання на незалежність України, актуалізували питання подолання гендерних стереотипів, утвердження рівності, протидії гендер- но зумовленому і сексуальному насильству як в Україні, так і в усьому світі.
За таких обставин була переглянута, в першу чергу, політика держави щодо розвитку Збройних сил України та правоохоронної системи. В даній статті зосереджено увагу на питаннях військової служби з точки зору рівності прав, можливостей і рівноцінності результатів діяльності чоловіків та жінок. «Стереотипізація» їх ролей у вирішенні збройних конфліктів є однією з причини гендерної нерівності всередині сектору безпеки і оброни України. Здійснено аналіз чисельності зброй- них сил деяких зарубіжних країн на предмет гендерної рівності. Деякі країни вже мають жіночі (або переважно жіночі) підрозділи, проте, регулярні армії нечасто залучають їх до безпосередньої участі в бойових діях. Зроблено висновок про те, яку відіграють жінки значну роль у сучасній українській армії, а останні події, зокрема російська агресія проти України, продовжують створювати нестабільність у світі. Суттєво посилити обороноздатність країни можна було б за рахунок залучення представниць прекрасної статі до проходження обов’язкової військової служби. У статті також акцентується увага на тому, що в сучасних умовах спостерігається стійка тенденція до суттєвого збільшення кількості жінок, значно розширюється географія посад, які обіймають військовослужбовці-жінки, проте для забезпечення гендерної рівності у ЗСУ законодавець усе ж повинен удосконалити механізм урахування особливостей соціальної статі під час проходження військової служби. Більше того, усталеним має стати розуміння гендерної рівності у війську – не як механічне ототожнення чоловіків і жінок, а як урахування специфіки можливостей тієї чи іншої соціальної статі ефективно виконувати свої службові обов’язки на тих чи інших посадах з максимально позитивним результатом.