Застосування Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (Спір Грузія проти Російської Федерації)

Анотація

Через чотири дні після збройного конфлікту, який спалахнув між сторонами на грузинських територіях Південної Осетії та Абхазії (8 серпня 2008 року), 12 серпня 2008 року Республіка Грузія порушила справу в Міжнародному суді ООН (надалі - Суд) проти Російської Федерації щодо «її дій на території Грузії та навколо неї, що порушують Міжнародну конвенцію 1965 року про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (надалі - Конвенція)».

Грузія стверджувала, що Росія «практикувала, спонсорувала та підтримувала расову дис­кримінацію шляхом нападів на етнічних грузин та їх масового вигнання» на двох територіях, порушуючи зобов’язання Росії згідно з Конвенцією. Заявка Грузії супроводжувалася запитом про зазначення тимчасових заходів, щоб «зберегти її права згідно з Конвенцією щодо захисту своїх громадян від насильницьких дискримінаційних дій з боку російських збройних сил, які діють спільно з сепаратистським ополченням та іноземними найманцями».

15 серпня 2008 року, враховуючи серйозність ситуації, Голова Суду, діючи відповідно до пун­кту 4 статті 74 Регламенту Суду, терміново закликав сторони «діяти таким чином, щоб забез­печити незалежно від того який наказ стосовно запиту про тимчасові заходи Судом може бути прийнято, щоб такі заходи мали належний ефект». Після відкритих слухань, які відбулися з 8 по 10 жовтня 2008 року, Суд видав наказ щодо тимчасових заходів, поданих Грузією. Суд також зазначив, що «кожна Сторона повинна утримуватися від будь-яких дій, які можуть завдати шкоди правам іншої Сторони щодо будь-якого рішення, яке Суд може винести у справі, або які можуть погіршити чи подовжити спір у Суді чи ускладнити вирішення». Нарешті, Суд зобов’язав кожну сторону «інформувати його про дотримання нею ... тимчасових заходів».

Відтак, Суд дійшов висновку десятьма голосами проти шести, що він згідно з Конвенцією не має юрисдикції виносити рішення по суті. Тим не менш, дана справа зберігає історичне значення як перша справа за участю Російської Федерації, яка потрапила до Міжнародного суду ООН. Це також був перший випадок, коли Міжнародний суд ООН був безпосередньо покликаний тлумачи­ти положення Міжнародної конвенції 1965 року про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Разом з цим, Суд не був готовим розглянути ключове питання, адже центральне місце в да­ному спорі було пов’язане зовсім не з расовою дискримінацією. Це було випадкове запитання в контексті справи, яка стосувалася саме застосування сили. Міжнародний суд в свою чергу не має юрисдикції щодо питань застосування сили, і такий висновок мав би вирішити спір раз і на­завжди. У цій справі було зрозуміло, що можливість винесення рішення по суті малоймовірна і що Міжнародний суд, у кращому випадку, використовувався як зручний майданчик для публічно­го висловлювання політичних образ або для привернення уваги міжнародної спільноти до тяжко­го становища Грузії, без жодного наміру залучати судову функцію до фактичного врегулювання спору.

Вважається, що справа «Грузія проти Російської Федерації» - належала саме до категорії спорів, які Суд мав без зволікання вилучити як зловживання процесом. Цей аргумент посилюєть­ся тим фактом, що Грузія порушила справу загалом щодо того самого предмета в Європейському суді з прав людини, можливо, більш підходящому форумі для розгляду справ про права людини, ніж Міжнародний суд.