До питання використання у кримінальному процесі цифрової інформації, отриманої під час контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності

Анотація

У даній статті, спираючись на аналіз наукових публікацій та норм чинного законодавства, авторами досліджуються актуальні проблеми використання у кримінальному процесі цифрової інформації, отриманої під час контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності. Аналізуються норми законодавства у сфері забезпечення державної безпеки та Кримінального про­цесуального кодексу України стосовно можливого використання цифрової інформації в якості доказів у судовому розгляді. Розглядаються наукові розробки та міжнародний досвід стосовно питань використання у цифровій формі матеріалів контррозвідувальної та оперативно-розшуко- вої діяльності як доказів у кримінальному провадженні, в контексті їх допустимості. Авторами доводиться, що переважна більшість цифрової інформації, яка в подальшому може мати доказове значення, отримується шляхом проведення негласних заходів під час здійснення контррозвіду­вальної та оперативно-розшукової діяльності. Така цифрова інформація, на думку авторів, може слугувати лише приводами та підставами для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні. У статті зазначається, що недостатня гармонізація кримінального процесуального законодавства та законодавства, що регулює контррозвідувальну і оперативно-розшукову діяль­ність, негативно впливає на ефективність виконання оперативними підрозділами своїх завдань. Також зазначається, що подальша реформа вітчизняної правоохоронної системи має рухатись за прикладом провідних західних країн та США, де поняття «оперативно-розшукова діяльність» взагалі відсутнє. У більшості зарубіжних демократичних країн світу таємне поліцейське розслі­дування є кримінально-процесуальною діяльністю, що являє собою гласні та негласні процесу­альні дії, які здійснюються під керівництвом прокурора.

Автори статті роблять висновок, що для посилення контррозвідувальної складової у діяльно­сті Служби безпеки України та враховуючи зарубіжний досвід у цій сфері, необхідно створити окремий, без посилання на вимоги положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяль­ність» та Кримінальний процесуальний кодекс України, механізм організації та проведення захо­дів, пов'язаних із тимчасовим обмеженням прав і свобод людини.